Американський історик Тімоті Снайдер, професор Єльського університету, пояснює, чому польські політики обирають суперечки про минуле замість реальних викликів сьогодення.
Контекст нинішньої війни
Рішення президента Володимира Зеленського назвати підрозділ на честь УПА потрібно розглядати в контексті майже чотирьох з половиною років війни. Це найдовша війна XXI століття, довша за Першу світову. Вона породжує емоції, які Заходу важко зрозуміти. Українці здебільшого згадують УПА через її третю фазу — боротьбу проти Червоної армії після 1945 року. Поляки ж пам’ятають 1943 рік, коли УПА вбила десятки тисяч поляків на Волині.
Чому війну за пам’ять не виграти
Війна пам’яті набагато зручніша для польських політиків, ніж реальна війна. Вони можуть заявити: ми праві, ми невинні, я знаю історію. Проте починати треба з того, що відбувається зараз, а не з пам’яті. Якщо пропустити теперішнє, почнеться з брехні. Багато можна сказати про УПА, але краще зосередитися на нинішній війні як першоджерелі українських символів, пам’яті та національних наративів. Звичайно, воюють саме українці — це їхній суверенний вибір. Нинішня війна морально зрозуміліша і її можна виграти політично. Натомість війну за пам’ять виграти неможливо, бо пам’ять надзвичайно складна. Не всі українці усвідомлюють, наскільки вона складна. На полі бою Росія програє. У Варшаві та Києві Росія виграє війну пам’яті.
Leave a Reply