Кирило Буданов народився 4 січня 1986 року в Києві й уже в сорок років пройшов шлях, який для багатьох триває все життя. Від звичайного київського хлопця з лівого берега Дарниці до генерал-лейтенанта, Героя України та керівника Офісу Президента — його історія про постійний рух уперед попри поранення, замахи та найскладніші рішення. Сьогодні він поєднує військовий досвід із державним баченням, впливаючи на оборону, переговори та внутрішні реформи країни.
Під його керівництвом Головне управління розвідки Міністерства оборони України перетворилося на сучасний інструмент гібридної війни. Спецпідрозділи ГУР не лише збирали інформацію, а й завдавали точних ударів по тилу ворога, розробляли морські дрони Magura V5, організовували найбільші обміни полоненими та підтримували бойовий дух на найгарячіших напрямках. Це не просто служба — це нова філософія розвідки, де сміливість поєднується з технологіями та стратегічним мисленням.
2 січня 2026 року Президент Володимир Зеленський призначив Кирила Буданова керівником Офісу Президента України. Це рішення стало логічним продовженням його кар’єри: від рукоприкладного командира спецпідрозділів до людини, яка тепер формує стратегічні основи оборони та розвитку держави. У новій ролі він зберігає армійську дисципліну, продовжує реформи та шукає шляхи до миру, не втрачаючи реалістичного погляду на виклики.
Ранні роки та становлення характеру
У кабінеті Кирила Буданова досі стоїть менора, а на столі — акваріум з двома жабами та клітка з канаркою. Ці деталі розповідають про людину, яка цінує коріння й водночас тримає в голові складні операції. Народився майбутній генерал у Дарниці, на вулиці Бойченка (нині Анатолія Солов’яненка). Батько Олексій працював інженером на Київському радіозаводі, де виготовляли деталі для космічної промисловості, а після розпаду СРСР зайнявся бізнесом із переробки акумуляторів. Мати Тетяна вела домашнє господарство й раніше працювала в РАЦСі. Дитинство Кирило згадує як звичайне й щасливе: літо в Криму, підводне орієнтування, яке згодом врятувало йому життя під час однієї з операцій, і мрії про військову службу.
У школі №128 на лівому березі в 1990-х єврейська громада фінансувала єврейські класи з обов’язковим вивченням івриту. Буданов досі пам’ятає мову й підтримує зв’язки з громадою. На стіні в кабінеті висить ікона — сім’я релігійна, і це допомагає триматися в найважчі моменти. Дідусь служив у флоті в 1950-х, і саме його історії найбільше вплинули на вибір професії. Хлопець мріяв про розвідку змалку, захоплювався фільмами з Жаном-Полем Бельмондо, особливо «Професіоналом».
Літо 2003 року стало переломним. Кирило поїхав до Одеси вступати до єдиного в Україні військового інституту, що готував десантників. Конкурс — 200 осіб на 40 місць. Медкомісія, психологічні тести, фізичні нормативи, іспити з математики та мов. Він пройшов усе, використовуючи спортивні досягнення. Навчання було жорстким: мало сну, швидке харчування, дідівщина. На факультеті аеромобільних військ вимагали вміти постояти за себе. Буданов вчився блискуче, допомагав однокурсникам і навіть організовував групи для протидії місцевим хуліганам на Куликовому полі. Під час відпусток тренувався в Криму: 30–40-кілометрові марші з рюкзаком, скелелазіння. Пізніше, вже на посаді начальника ГУР, він побудував там скеледром для підготовки бійців.
Військова освіта та перші кроки в розвідці
2007 року Буданов закінчив інститут і одразу потрапив до спецпідрозділів Головного управління розвідки Міністерства оборони. Служба на Рибальському острові в Києві, інтенсивна підготовка, секретні завдання. Він не брав участі в операціях в Іраку чи Афганістані — фокус був на підготовці та внутрішніх завданнях. Уже тоді проявився характер: ретельна підготовка, готовність ризикувати, але ніколи без плану.
З весни 2014 року почалася справжня війна. Кирило опинився в «Групі 40» — підрозділі, де середній вік був близько сорока років, а молодь на кшталт нього доповнювала досвідчених. Перше відрядження тривало п’ять місяців: збір інформації, диверсії від Маріуполя до Станиці Луганської. Тоді ж почалися поранення. Перше — у березні 2015-го під час спроби знищити російську РЕБ «Красуха» під Горлівкою. Потрапив на мінне поле, осколки в шию та плече. Залишився один, перев’язався й вийшов. Друге поранення сталося в день народження дружини — він зателефонував їй із «швидкої», жартуючи, що пальці цілі. Третє — у грудні 2016-го: куля роздробила правий лікоть. Двадцять операцій, реабілітація у військовому госпіталі Волтера Ріда в США. Американські партнери та меценати, зокрема Роман Машовець, допомогли. Машовець пізніше загинув у Києві від замаху.
Бойовий шлях у Донбасі та випробування долею
Кирило Буданов тричі був поранений, пережив понад десять замахів, але щоразу повертався до строю сильнішим і рішучішим.
4 квітня 2019 року російський агент Олексій Ломака підірвав його Chevrolet Evanda в Голосіївському районі Києва. Міна спрацювала передчасно. Буданов сам переслідував другого диверсанта й затримав його. Зловмисників засудили, а один з них, Тимур Дзортов, згодом був обміняний і приєднався до батальйону «Ерзі», воюючи проти України. Ці події загартували не лише тіло, а й розуміння ціни кожного рішення.
У 2016 році, ще майором, Буданов очолив амфібійний рейд у Крим. Група з п’яти осіб таємно висадилася на західному узбережжі, доставивши близько 250 кг вибухівки та зброї. Мета — знищити гелікоптери російської 39-ї бригади в Джанкої, щоб запобігти десанту на Херсонщину. Бійці пливли під водою, робили тайники, дотримувалися традиції: перед операцією слухали «Тінь сонця» й випивали по 20 грамів рому. Під час відступу група зіткнулася зі спецгрупою ФСБ «Вимпел». У бою загинув російський підполковник Роман Каменєв та інші. Українці відійшли морем, стрибнувши зі скелі й пропливши 10 км. Водій Андрій Захей потрапив у полон. Операція не досягла повної мети, але показала, що Крим — не «фортеця». Президент Порошенко нагородив учасників посеред ночі.
На чолі ГУР: трансформація військової розвідки
5 серпня 2020 року указом Президента Володимира Зеленського Кирило Буданов очолив Головне управління розвідки МОУ. Йому було 34 роки — наймолодший керівник в історії української воєнної розвідки. Попередник Василь Бурба залишив посаду, а нова команда почала масштабні зміни. З’явилися нові підрозділи, розширилися спеціалізації, ГУР почав активно працювати з безпілотними технологіями та морськими дронами.
Буданов особисто відвідував передові позиції, спілкувався з бійцями «Спецпідрозділу Тимура» на Запорізькому напрямку, виходив у Чорне море на катерах до нафтогазових платформ. Такий стиль — бути поруч там, де найважче — став візитівкою його керівництва. Міжнародна співпраця посилилася: візити до США, Великої Британії, Туреччини, Болгарії. Обмін інформацією з партнерами допомагав точніше прогнозувати дії ворога.
Під керівництвом Кирила Буданова ГУР не просто збирав дані — він став архітектором операцій, які змінювали баланс сил на морі та в тилу ворога.
Стратегічні операції, що змінили хід війни
На початку повномасштабного вторгнення 2022 року підрозділи ГУР зірвали масштабну десантну операцію російських ВДВ та СПН на Київ і Гостомель. Бої за Бучу, Ірпінь, Капітанівку, Дмитрівку, оборона Сєвєродонецька — скрізь були бійці Буданова. У березні–травні 2022 року ГУР організував повітряний міст на «Азовсталь»: сім вертолітних рейсів доставили боєприпаси, медикаменти, зв’язок і евакуювали поранених.
Травень 2022-го — спроба висадки на Зміїний острів разом із ЦСО «А» СБУ. Хоча висадка не вдалася, уже в червні–липні ГУР спланував деокупацію острова. Серпень 2023-го — звільнення вишок Бойка. Серпень та жовтень 2023-го — перші рейди на окупований Крим у районі мису Тарханкут. Удари безпілотниками по аеродромах, портах, складах, системах ППО, літаках А-50 в Білорусі, нафтопереробній інфраструктурі та навіть по Сенатському палацу в Кремлі.
Найгучнішим проєктом стали морські дрони Magura V5. Вони дозволили демілітаризувати значну частину Чорного моря й змусили Чорноморський флот РФ відійти з Криму. Удари по кораблях російського флоту стали регулярними. Буданов неодноразово наголошував: «У ворога не буде панування в морі ніколи. Це наше Чорне море».
З березня 2022 року Буданов очолював Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. У вересні 2022-го відбувся найбільший обмін — 215 українців, серед них понад 100 бійців «Азова». Загалом за роки війни проведено понад 70 обмінів, останній великий — у квітні 2024-го, коли повернулися майже 8000 осіб.
| Рік | Ключова операція або подія | Результат та значення |
|---|---|---|
| 2016 | Амфібійний рейд у Крим | Бій з ФСБ «Вимпел», показав уразливість окупованого півострова |
| 2022 | Зрив десанту на Київ та Гостомель | Захищено столицю на початковому етапі вторгнення |
| 2022 | Повітряний міст на «Азовсталь» | Доставка допомоги та евакуація поранених під обстрілами |
| 2022–2024 | Розробка та застосування Magura V5 | Зміна балансу сил у Чорному морі, відхід флоту РФ |
| 2022–2025 | Обміни полоненими | Повернення тисяч українських захисників |
| 2023 | Рейди на Крим та удари по тилу РФ | Демонстрація здатності діяти глибоко в тилу ворога |
Дані узагальнено з відкритих джерел та офіційних заяв ГУР МО України.
Особисте життя: сім’я, цінності та виклики
2013 року на потязі з Одеси Кирило познайомився з Маріанною — психологинею за освітою. Вона їхала на змагання, він повертався зі служби. Перше побачення: квіти, книга Стефана Цвейга та ваги для контролю ваги спортсменки. Маріанна кілька разів відмовляла на пропозицію руки й серця — «тримала оборону», знаючи, що це назавжди. Весілля відбулося 25 жовтня 2014 року. Для Кирила це другий шлюб, є син від першого. Дружина волонтерила у Головному військовому шпіталі, 2020 року балотувалася до Київради від «УДАРУ», працювала радницею Віталія Кличка.
28 листопада 2023 року Маріанну отруїли важкими металами, ймовірно, через отруєну їжу. Вона проходила лікування в США. Кирило жартує, що «виживає завдяки дружині» і що більшість чоловіків кажуть: «Як дружина скаже, так і буде». Сім’я для нього — головна цінність. Разом відвідують храм ПЦУ.
Новий виклик: керівництво Офісом Президента України
2 січня 2026 року Кирило Буданов став керівником Офісу Президента, замінивши Андрія Єрмака. Президент доручив йому оновити стратегічні основи оборони та розвитку держави, працювати над дипломатичним треком переговорів і зміцненням Сил оборони. У новій ролі Буданов зберіг армійський стиль: чіткі терміни, дисципліну в документах, відкритість для команди. Уже в перші місяці він активно взаємодіяв із МВФ щодо економічних питань, виступав на міжнародних майданчиках, зокрема в Давосі, закликаючи українців за кордоном підтримувати державу.
Буданов реалістично оцінює ситуацію: шукає компроміси в територіальних питаннях, наголошує на необхідності якнайшвидше припинити бойові дії, ideally до зими 2026–2027 років. Він продовжує говорити про ресурси Росії, логіку міжнародних партнерів і внутрішні виклики, такі як мобілізація та антикорупційні реформи. У березні 2026 року його призначили головою Ради з питань підтримки підприємництва.
Кирило Буданов не любить голосних слів. Він просто робить справу — спочатку як командир спецгрупи, потім як начальник розвідки, а тепер як один із найближчих соратників Президента. Його шлях доводить: справжня сила — не в гучних заявах, а в здатності тримати курс попри все. І сьогодні цей курс веде Україну до майбутнього, де безпека й розвиток стають не мрією, а реальністю, яку будують щодня.
Leave a Reply