Дослідники вилучили ДНК з тварин, які жили в Південній Африці під час останнього льодовикового періоду. Генетичний матеріал зберігається в жаркому кліматі довше, ніж вважалося раніше.
Рекордне відкриття
Генетики отримали ДНК із 50 000-річного зуба африканської антилопи гірський редунка. Це встановило рекорд найстарішої ДНК, коли-небудь отриманої в країнах Африки на південь від Сахари. Аналіз понад 300 зубів тварин, які жили протягом останніх 110 000 років, показав, що невелику кількість ДНК можна ідентифікувати навіть у рештках пізнього плейстоцену.
Автори роботи витягли ДНК з десятків зразків голоценових парнокопитних віком менше 11 700 років та з чотирьох зразків пізньоплейстоценових парнокопитних віком від 12 000 до 50 000 років. Найдавніша ДНК походить з молярного зуба антилопи, знайденого в печері Бумплаас на півдні Південної Африки. Інші старі зразки належать трьом вимерлим довгорогим буйволам — двом, які померли 21 000 років тому, та одному, який помер 12 000 років тому.
Значення для науки
«ДНК віком 50 000 років вражає», — зазначив перший автор дослідження Деон де Ягер. Пізніше дослідники секвенували геном 42 000-річної антилопи гну з Ефіопії. Це підтверджує, що ДНК зберігається в кліматі Африки набагато довше, ніж колись вважали експерти. Знайдена кількість ДНК залишається корисною для ідентифікації еволюційних ліній, порівняння потоку генів та схрещування між видами.
Період напіврозпаду ДНК становить близько 521 року, однак у зразках її вистачає для наукових висновків. Дослідники наголошують, що межа збереження ДНК в Африці існує, але точні межі ще невідомі. Глибокі печери зі стабільними низькими температурами та місця на високих висотах можуть зберігати матеріал ще краще.
Leave a Reply