Віталій Миколайович Борисюк народився 18 липня 1963 року в Києві й уже понад тридцять п’ять років залишається однією з найстабільніших і водночас найяскравіших постатей українського театру та кіно. Його шлях — це історія людини, яка з перших днів після закінчення інституту обрала сцену не як роботу, а як спосіб дихати й відчувати світ. Сьогодні, коли йому виповнилося 62 роки, актор не просто зберігає форму — він відкриває нові грані таланту: випускає ліричні пісні, вирушає в гастролі з аншлаговими виставами та продовжує надихати публіку щирістю, яка рідко зустрічається в сучасному шоу-бізнесі.
Його ім’я міцно пов’язане з Національним академічним театром російської драми імені Лесі Українки, де він працює з 1988 року, та з яскравими ролями в культових серіалах 90-х і 2000-х. Водночас Борисюк — це не лише актор. Він співак, гітарист, продюсер і, найголовніше, чоловік, який уже понад три десятиліття демонструє приклад справжньої сімейної відданості поруч із народною артисткою Ольгою Сумською. У часи, коли публічні пари часто розпадаються під тиском слави, їхня історія звучить як тиха, але дуже переконлива мелодія про те, що кохання й мистецтво можуть співіснувати десятиліттями.
Сьогодні Віталій Борисюк — це приклад того, як талант не старіє. У 2024–2025 роках він презентував кілька нових пісень, серед яких «ОБІЙМИ МЕНЕ» та «ТИ МІЙ РАЙ», а театральні гастролі з виставою «БРАВО, ДЖУЛІЯ!» зібрали повні зали в різних містах України. Його історія цікава і початківцям, які тільки шукають свій шлях у мистецтві, і досвідченим глядачам, які хочуть зрозуміти, чому деякі актори залишаються актуальними десятиліттями.
Ранні роки та становлення характеру
Київ 1960–1970-х років став для маленького Віталія першим і головним університетом життя. Він навчався в школі № 88, де, як і багато хлопців того часу, захоплювався спортом і звичайними дитячими іграми. Батько працював у сфері сільського господарства, пройшов шлях від рядового працівника до керівних посад у міністерстві, що, ймовірно, передало синові риси відповідальності та внутрішньої дисципліни.
У 1988 році Борисюк закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, майстерню Бориса Ставицького. Це був час перебудови, коли театр переживав трансформацію, а молоді актори шукали нові форми вираження. Випускник одразу отримав запрошення до трупи Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки — місця, яке стало для нього домом на десятиліття.
Театр у ті роки вимагав від актора бути універсальним. Борисюк швидко зрозумів: в Україні, щоб залишатися затребуваним, потрібно володіти кількома амплуа одночасно — від класичної драми до сучасної комедії. Цей принцип «багатоверстатника» він проніс через усю кар’єру.
Театр як фундамент творчості
З 1988 року Віталій Борисюк — актор театру імені Лесі Українки. Це не просто робота — це школа витримки, партнерства та щоденної праці над собою. За ці роки він зіграв десятки ролей, серед яких особливо запам’ятовуються Антоніо в «Сеньйорі з вищого світу» (режисер Анатолій Хостікоєв) та П’єтро в «Сублімації любові» Альдо де Бенедетті.
Театр навчив його головному: справжня гра народжується не з техніки, а з внутрішньої правди. Навіть у складні 90-ті, коли багато акторів шукали заробіток у кіно чи на телебаченні, Борисюк залишався вірним сцені. Саме театральна база дозволила йому легко переходити в кіно та серіали, де потрібна була миттєва емоційна точність.
Сьогодні, коли театр знову переживає трансформацію через гастролі та нові формати, досвід Борисюка стає особливо цінним. Він показує молодим акторам: сцена — це не місце для швидкого успіху, а простір для довгого й чесного діалогу зі глядачем.
Яскраві ролі в кіно та на телебаченні
Кіно прийшло до Борисюка майже одночасно з театром. Уже в 1986 році він знявся в картині «Дім батька твого», а в 90-ті став помітним завдяки участі в масштабному історичному проєкті «Роксолана». Тут він зіграв Алана-бея та Саті-пашу — ролі, які вимагали поєднання мужності, інтриги та людяності. Спільна робота з дружиною Ольгою Сумською в цьому серіалі стала одним із найяскравіших прикладів творчого тандему в українському кіно того періоду.
У 2000-х актор з’явився в популярних серіалах: «Повернення Мухтара», «Золоті хлопці» (майор міліції Борис Раживін), «Дні надії», «Геній порожнього місця», «Я тебе ніколи не забуду». Кожна роль — це новий характер, нова історія, яку Борисюк проживав з однаковою віддачею.
Окремо варто згадати телевізійну діяльність. Він вів шоу «Хочу заміж» — проєкт, який вимагав не лише акторської харизми, а й уміння працювати з реальними людьми та емоціями. Паралельно Борисюк займався продюсуванням, очолюючи творчий центр «Золотий телець».
Для початківців його приклад цінний тим, що показує: успішний актор у сучасній Україні — це не лише талановитий виконавець, а й людина, готова брати на себе різні ролі в професії.
Музична творчість: нова глава в зрілому віці
Багато хто здивувався, коли в 2022–2025 роках Віталій Борисюк почав активно випускати пісні. «НЕ ПЛАЧ КОХАНА», «ОБІЙМИ МЕНЕ», «НЕБО», «ТИ МІЙ РАЙ», «Я ЛЕЧУ ДО ТЕБЕ» — ці композиції, створені у співавторстві з композитором Володимиром Будейчуком, одразу знайшли свою аудиторію. Музика вирізняється щирістю, романтичністю та легким патріотичним підтекстом, як-от у треку «Непереможна Україна!».
Для актора, якому за шістдесят, вихід на музичну сцену — це не гонитва за трендами, а природне продовження творчого пошуку. Голос Борисюка, насичений життєвим досвідом, надає пісням особливої глибини. Він співає не про абстрактне кохання, а про те, що відчуває сам: про обійми, які зігрівають, про небо, яке залишається над головою навіть у найважчі часи.
Цей поворот надихає багатьох: вік — не перешкода для нових починань. Музика стала для нього ще одним способом спілкування з публікою, більш безпосереднім і емоційним.
Особисте життя: тридцять років поруч з Ольгою Сумською
Справжньою опорою та джерелом натхнення для Віталія Борисюка завжди була родина. Його шлюб з Ольгою Сумською — одна з найстабільніших і найпублічніших історій кохання в українському мистецтві. Вони разом уже понад тридцять років, разом святкують свята, вирушають у гастролі та підтримують один одного в творчих проєктах.
У 2025 році пара активно ділилася моментами спільного відпочинку та роботи. Їхня донька Ганна, народжена 2002 року, обрала свій шлях, не пов’язаний з акторством, — і батьки з повагою поставилися до цього рішення. Борисюк часто підкреслює: головне — не професія, а щастя дитини.
Їхня історія вчить, що публічність не обов’язково руйнує особисте. Навпаки, взаємна повага та спільні цінності дозволяють зберігати тепло навіть під прицілом камер і уваги тисяч глядачів.
Нагороди та визнання
За багаторічну відданість мистецтву Віталій Борисюк отримав звання Заслуженого артиста України та став кавалером Міжнародного ордена Святого Станіслава IV ступеня. Ці нагороди — визнання не лише конкретних ролей, а й усього шляху людини, яка десятиліттями залишалася вірною обраному покликанню.
Особливо важливо, що визнання прийшло не тільки за ранні роботи, а й за сучасну активність. У 2026 році ім’я актора знову згадували в контексті нових досягнень — і це найкраще підтвердження, що талант і працьовитість не мають терміну давності.
Сучасна діяльність та натхнення для нових поколінь
У 2025–2026 роках Віталій Борисюк залишається надзвичайно активним. Гастролі з виставою «БРАВО, ДЖУЛІЯ!» за мотивами «Театру» Сомерсета Моема зібрали аншлаги в Києві, Полтаві, Дніпрі, Кропивницькому та Черкасах. Разом з Ольгою Сумською та сильним акторським складом він доводить: класична література в живому виконанні досі здатна збирати повні зали.
Паралельно триває музична діяльність — нові пісні, прем’єри, спілкування з шанувальниками через соціальні мережі. Актор не приховує: сцена та музика дають йому енергію, а родина — ґрунт під ногами.
Для просунутих читачів його приклад цікавий як модель довгострокової кар’єри в культурі: поєднання театральної школи, кінематографічного досвіду, продюсерських навичок та пізнього, але щирого музичного голосу. Для початківців — це історія про те, що головне не швидкий успіх, а постійна робота над собою та вміння залишатися людиною навіть у професії, де часто цінують лише зовнішній блиск.
Віталій Борисюк продовжує грати, співати й жити так, ніби кожна нова роль чи пісня — це можливість сказати щось важливе. І саме в цій щирості криється його головна сила, яка вже багато років притягує до нього серця глядачів і слухачів.
Leave a Reply