Коротко:
- Народився 4 серпня 1982 року в Ленінграді, дитинство провів у Краматорську.
- З 2004 року актор Національного театру імені Івана Франка, Народний артист України з 2023 року.
- Відомий ролями в серіалах «Кріпосна», «Сага», «Буча» та театральними роботами, зокрема князем Мишкіним.
- 26 лютого 2022 року вступив до ТрО, служив у 128-му батальйоні на Харківщині з позивним «Артист».
- Звільнився у серпні 2023 року, зараз поєднує акторство з волонтерською допомогою побратимам і навчанням військової психології.
- Одружений, має сина, продовжує грати на сцені та зніматися.
Олександр Печериця — один із тих українських акторів, чия біографія різко розділилася на «до» і «після» 24 лютого 2022 року. До повномасштабного вторгнення його знали як яскравого артиста театру Франка й обличчя кількох популярних серіалів. Після — як бійця з позивним «Артист», який майже півтора року провів на Харківському напрямку. Сьогодні він знову на сцені, але вже з досвідом, який змінює і гру, і ставлення до професії.
Люди часто шукають інформацію про нього саме через цю подвійність: хто він як актор і як людина, яка обрала зброю замість репетицій. У цій статті зібрано перевірені факти про його шлях — від Краматорська до театру Франка, фронту й повернення.
Ранні роки та шлях до театру
Олександр Олександрович Печериця народився 4 серпня 1982 року в Ленінграді. Незабаром родина переїхала до Краматорська на Донеччині. Саме там пройшло його дитинство. За спостереженнями тих, хто спілкувався з актором, саме краматорський період сформував у ньому відчуття України як дому — попри місце народження.
Після школи він вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Навчався в майстерні Олега Шаварського. Закінчив заклад у 2004 році й одразу потрапив до трупи Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. З того часу сцена цього театру стала його основним місцем роботи.
У практиці багатьох акторів перші роки в такому театрі — це довгі репетиції, маленькі ролі й постійне очікування. Печериця пройшов цей шлях досить швидко. Уже в перші сезони він отримав помітні партії, а згодом почав грати різнопланові персонажі — від класики до сучасної драматургії.
Театральна кар’єра: від Бенволіо до Мишкіна
У театрі Франка Олександр Печериця зіграв понад 30 ролей. Серед ранніх — Бенволіо в «Ромео і Джульєтті», Керубіно у «Весіллі Фігаро», Лопуцьковський у «Шельменко-денщику». Пізніше з’явилися більш складні роботи: Долон у «Кассандрі» Лесі Українки, Сципіон у «Калігулі», Георг, герцог Кларенс у «Річарді ІІІ».
Особливою стала роль князя Лева Мишкіна у виставі «Ідіот» за Достоєвським у постановці Юрія Одинокого. За неї у 2019 році (за сезон 2018) актор отримав «Київську Пектораль» у номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі». Ця робота часто згадується як одна з вершин його театральної кар’єри.
Після повернення з фронту він знову вийшов у вистави, серед яких «Калігула», «Украдене щастя», «Марія Стюарт». У розмовах з колегами актор зізнавався, що сцена після війни відчувається інакше — гостріше й чесніше.
Кіно, серіали та дубляж
Паралельно з театром Печериця активно знімався. Його фільмографія налічує близько 50 робіт. Найбільшу популярність принесла роль Афанасія в серіалі «Кріпосна» (2019–2021). Глядачі запам’ятали його й у «Сазі» (Микита Козак), «Столітті Якова», «Центральній лікарні».
Після початку великої війни з’явилися ролі, пов’язані з нею. У фільмі «Буча» він зіграв Рому. Також знімався у «Конотопській відьмі» та нових проєктах 2024–2025 років, зокрема в комедійному серіалі «АТП Перевізники», де виконав роль логіста Романа.
Окремий напрям — дубляж. Голос Печериці звучить у багатьох голлівудських стрічках. Він озвучував Джарвіса у франшизі «Залізна людина», а також персонажів у «Рататуї», «Черепашках-ніндзя» та інших проєктах. Ця робота вимагає точності інтонацій і вміння «вписатися» в уже знятий матеріал — навичка, яка, за словами самого актора, іноді допомагала й на фронті.
| Рік | Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2019–2021 | Кріпосна | Афанасій |
| 2020 | Сага | Микита Козак |
| 2023 | Буча | Рома |
| 2024 | Позивний «Артист» | Себе (документальний) |
| 2025 | АТП Перевізники | Роман, логіст |
Таблиця показує лише частину робіт. Повний список значно довший і охоплює і короткометражки, і телевізійні проєкти початку 2000-х.
Військова служба: від ТрО до Харківщини
25–26 лютого 2022 року Олександр Печериця записався до київської Територіальної оборони. За його власними словами, ворог тоді стояв зовсім поруч, і іншого варіанту він просто не бачив. Спочатку — охорона об’єктів у Києві, потім — служба в 128-му батальйоні 112-ї бригади на Харківському напрямку. Позивний «Артист» прижився одразу.
Служба тривала близько півтора року. Актор розповідав про страх під час обстрілів, про відчуття, що ти собі більше не належиш, про постійну тривогу. Водночас підкреслював, що акторський досвід дещо підготував до концентрації й роботи в умовах, коли все навколо змінюється дуже швидко.
У серпні 2023 року він звільнився за сімейними обставинами. Причина зрозуміла: син ріс без батька, і відстань стала занадто болючою. Після демобілізації Печериця не обірвав зв’язок із підрозділом. Він допомагає як волонтер, займається морально-психологічною підтримкою бійців і вивчає військову психологію — зокрема методики, які використовують у британській армії для швидкої оцінки стану людини після бойових дій.
Документальний фільм і повернення до сцени
У 2024 році вийшов документальний фільм «Позивний «Артист»» режисера Максима Тузова. Стрічка розповідає про шлях актора від театру до фронту й назад. Фільм отримав спеціальну нагороду на фестивалі Cinema for Victory. Сам Печериця каже, що зйомки стали ще одним способом переосмислити пережитий досвід.
На сцену він повернувся досить швидко. Вистави, які колись довелося відкласти через війну, знову йдуть. Колеги відзначають, що його гра стала щільнішою, а паузи — змістовнішими. У практиці багатьох акторів, які пройшли через війну, це типова зміна: менше «грати», більше «бути».
Особисте життя та родина
Олександр Печериця одружений з акторкою Анастасією Остреїновою. У пари є син Олександр. Саме сім’я стала однією з головних причин демобілізації. Актор неодноразово казав, що війна забрала частину спокою і можливості бачити, як росте дитина. Зараз він намагається надолужити цей час.
З родичами, які залишилися в Росії та Білорусі, спілкування припинилося. Печериця прямо говорив про «совок» у головах і про те, що українська мова для нього стала принциповим вибором.
Нагороди та визнання
У 2015 році йому присвоїли звання Заслуженого артиста України. У серпні 2023-го — Народного артиста України. Президент підписав указ, і це звання сприйняли як визнання і творчого шляху, і громадянської позиції. Також є «Київська Пектораль» за роль Мишкіна й окрема нагорода «За особистий внесок».
Ці відзнаки не змінили його стилю роботи. Він і далі береться за різні ролі — і серйозні, і комедійні. У 2025 році з’явився в серіалі «АТП Перевізники», де зіграв досить антипатичного, але живого персонажа. Такий діапазон — від князя Мишкіна до логіста-невдахи — добре показує, наскільки гнучкий цей актор.
Що відбувається зараз
Станом на 2025–2026 роки Олександр Печериця поєднує кілька напрямів. Грає в театрі Франка, знімається, допомагає побратимам, вивчає психологію. Іноді з’являється в лікарні через здоров’я (у травні 2025-го переніс операцію на нозі), але швидко повертається до роботи.
Його історія цікава тим, що не розпадається на «актор» і «воїн». Це одна людина, яка просто зробила те, що вважала правильним у конкретний момент. І зараз намагається бути корисною і на сцені, і для тих, хто ще на фронті.
Якщо ви дивилися «Кріпосну» чи ходили на вистави театру Франка — тепер знаєте, хто стоїть за цими образами. А якщо шукали інформацію про добровольців-артистів — ось один із конкретних прикладів. Далі можна просто піти на його виставу або переглянути новий серіал. Це, мабуть, найкращий спосіб підтримати людину, яка вже зробила свій вибір.
Leave a Reply