Олексій Філюк — це не просто настоятель сільського храму на Тернопільщині. Це людина, яка перетворила традиційне священство на живий діалог з мільйонами. З маленького села Шушківці його слова про віру, щоденне життя і допомогу ближньому розлітаються по соцмережах швидше, ніж будь-яка новина. Священник-блогер, волонтер і батько-опікун чотирьох (а за деякими даними вже п’яти) дітей-сиріт — він показує, що церква може бути сучасною, щирою і близькою до людей. Його історія — це поєднання глибокої віри, жорсткої праці та неймовірної людяності, яка надихає навіть тих, хто давно відійшов від храму.
У світі, де соцмережі часто повні порожнього шуму, Філюк говорить просто, по-людськи і з серцем. Він не боїться показати буденність: як варить борщ для дітей, як збирає допомогу для ЗСУ чи як співає християнські пісні, які сам зібрав у книгу. Його аудиторія — це і бабусі з сіл, і молоді хлопці в місті, і навіть ті, хто сумнівається в усьому. Олексій Філюк доводить, що справжня віра не ховається за золотими хрестами, а виходить на вулицю, в TikTok і в серця людей.
Його шлях — від десятирічного прислужника вівтаря до зірки з мільйонною аудиторією — наповнений випробуваннями, радістю і постійним служінням. Це історія про те, як один чоловік у селі може змінити уявлення цілої країни про церкву, сім’ю і милосердя.
Дитинство в селі та перші кроки до покликання
Народжений 5 серпня 1984 року в селі Шушківці Лановецької громади Тернопільської області, Олексій Філюк змалечку дихав повітрям української глибини. Село, де кожен знає кожного, де земля годує, а традиції тримаються міцно, стало для нього першою школою життя. З десяти років хлопчик уже стояв біля вівтаря — прислуговував у місцевому храмі. Це не була дитяча забавка: для нього це стало покликанням, яке проросло глибоко в душу.
Навчання в Білозірській загальноосвітній школі поєднувалося з церковним життям. Потім — Тернопільська духовна семінарія, де Олексій не просто вивчав богослов’я, а формувався як людина, яка не ділить служіння Богу і служіння людям. Після рукоположення він став настоятелем храму Успіння Пресвятої Богородиці в рідних Шушківцях, а згодом ще й храму Святого архістратига Михаїла в Білозірці. Два храми, два села — і одна велика парафія, яку він зробив живою.
Паралельно з священством Філюк не сидів склавши руки. З 2014 року він керує будинком культури в Шушківцях, очолює ансамбль «Гомін», працює менеджером в агрохолдингу. Це не просто робота — це спосіб тримати село живим, щоб молодь не тікала, а старші відчували повагу. Його енергія б’є ключем: від організації байкерських з’їздів на День села до переглядів фільмів просто неба.
Священник у соцмережах: революція віри
У 2016 році Олексій Філюк почав вести сторінки в Facebook, а згодом — YouTube, Instagram і TikTok. Сьогодні його загальна аудиторія сягає понад 2,5 мільйона людей. Це не просто цифри. Це люди, які щодня заходять, щоб почути щире слово про Бога, побачити, як живе звичайний священник, і відчути, що віра — це не щось далеке і застаріле.
Його відео — це не нудні проповіді. Це розмови за кавою, пісні з нової книги «365 християнських пісень на кожен Божий день», яку він видав у 2024 році, кулінарні рецепти і щоденні історії. Філюк показує, як молитва переплітається з буденністю: ось він співає в храмі, а ось — консервує тушковане м’ясо для ЗСУ. Такий підхід став справжнім проривом. У 2021 році він увійшов до ТОП-100 блогерів України за версією ICTV. А його YouTube-канал з християнськими піснями збирає сотні тисяч переглядів.
Завдяки йому церква вийшла за стіни храмів. Молодь, яка раніше байдуже проходила повз, тепер підписується і пише: «Отче, дякую, ви повернули мені віру». Він не боїться сучасності — навпаки, використовує її як міст до сердець.
Батько для сиріт: історія, яка зворушує до сліз
Одна з найсильніших сторін Олексія Філюка — його батьківство. Після восьми років шлюбу з дружиною Тетяною вони розійшлися, але він зберіг теплі стосунки і продовжує кохати. Однак головне — діти. Священник став опікуном і батьком для чотирьох (а за останніми даними вже п’яти) хлопчиків-сиріт: Віктора, Сергія, Максима, Михайлика та, ймовірно, ще одного. Він виховує їх сам, без сторонньої допомоги.
Кожен з цих хлопців — це окрема історія. Віктор уже дорослий і має власну сім’ю. Молодші допомагають у церкві, знімають відео для блогу і вчаться бути справжніми чоловіками. Філюк не просто годує і одягає — він дає любов, дисципліну і приклад. Діти співають у хорі, допомагають на господарстві, вчаться милосердя. У 2025 році він взяв під опіку Михайлика з Бережанського ліцею, а пізніше — ще одного хлопчика.
Його дім — це не тиха парафіяльна хата, а справжній муравейник: сміх, галас, молитви і домашні обіди. Діти називають його татом, а він — своїм серцем. Це батьківство, народжене не кров’ю, а вибором і любов’ю.
Волонтерство під час війни: допомога, яка рятує життя
З перших днів повномасштабного вторгнення Олексій Філюк став на захист України не словами, а справами. Постійно організовує збори: продукти, генератори, планшети, турнікети, зарядні станції. Його парафіяни і підписники долучаються — і тонни допомоги їдуть на фронт.
Він їздив у прифронтові зони, зокрема на Херсонщину. Під обстрілами молився, допомагав і повертався з новими історіями про героїв. Навіть після похорону загиблого воїна в 2025 році йому вручили повістку — але він має законну відстрочку завдяки дітям-сиротам. Філюк відкрито говорить: його служіння — це теж фронт. Фронт духовний і гуманітарний.
Його волонтерство — це не разова акція. Це щоденна робота: варить тушковане м’ясо, консервує, збирає гроші на дрони. І люди вірять йому, бо бачать щирість.
Виклики і плітки: як Філюк відповідає на хейт
Популярність має свою ціну. Олексія Філюка обливали брудом: звинувачували в блуді, називали геєм, заздрили грошам. Він не ховається — виходить у прямий ефір і розповідає правду. Про розлучення, про наклепи, про те, як священники іноді заздрять його популярності.
«Казали, що я блудник і гей», — згадує він у інтерв’ю. Але продовжує йти своїм шляхом. Після інсульту працював далі. Його сила — в щирості. Він не ідеальний, але справжній. І саме це притягує людей.
Культурна та громадська діяльність: село, яке оживає
Філюк — не тільки священник. Він зберігає культуру: очолює ансамбль, організовує фестивалі, веде кулінарний блог. У селі є музей старовини, родинні рецепти, які він показує підписникам. Це робить віру частиною повсякденного життя.
| Нагорода | Рік | За що |
|---|---|---|
| Людина року Тернопільщини | 2018 | Громадська діяльність |
| Кращий сучасний священик (City Life) | 2019 | Сучасний підхід до служіння |
| Гордість Тернопілля | 2021 | Духовний наставник року |
| ТОП-100 блогерів України | 2021 | ICTV |
Дані таблиці базуються на публікаціях у ЗМІ та офіційних джерелах. Ці нагороди підкреслюють, наскільки глибоко Олексій Філюк вплинув на громадське життя регіону.
Чому мільйони стежать за ним сьогодні
Олексій Філюк — це приклад, що віра може бути живою, сучасною і дієвою. Він не чекає людей у храмі — йде до них. Його життя — це постійне служіння: Богу, людям, Україні. У 2026 році, коли країна все ще бореться, його голос звучить ще сильніше. Він показує, що навіть у селі можна змінити світ.
Якщо ви шукаєте натхнення, щирість і приклад справжньої людяності — підписуйтесь на Олексія Філюка. Його історія ще тільки набирає обертів, а серце вже відкрите для кожного.













Leave a Reply