Тарас кремінь -

Тарас Кремінь: перший мовний омбудсмен, який перетворив закон на щит української ідентичності

Тарас Кремінь став першим в історії незалежної України уповноваженим із захисту державної мови, обійнявши цю посаду в липні 2020 року. За п’ять років його роботи інституція не лише вистояла під тиском політичних атак, а й суттєво зміцнила позиції української мови в публічному просторі, освіті та медіа. Його діяльність припала на найскладніший період — повномасштабну війну, коли захист мови перетворився на питання національної безпеки та виживання.

Син видатного поета Дмитра Креміня, Тарас поєднав глибоке розуміння літературної традиції з практичним державним підходом. Він не тільки реагував на скарги громадян, а й ініціював системні зміни, які вплинули на десятки законів. Після завершення каденції в липні 2025 року його спадщина продовжує жити в регіональних програмах, мовних курсах та свідомості мільйонів українців, які дедалі впевненіше послуговуються державною мовою.

Кремінь — це приклад того, як особиста відданість справі, науковий бекграунд і політичний досвід можуть перетворити абстрактний закон на живий механізм захисту ідентичності. Сьогодні, коли нова уповноважена Олена Івановська продовжує роботу, важливо озирнутися на шлях, який пройшов її попередник, щоб зрозуміти, наскільки далеко просунулася Україна в мовному питанні.

У маленькому селищі Казанка на Миколаївщині 10 червня 1978 року в родині поета Дмитра Креміня народився Тарас. Батько, лауреат Шевченківської премії, творив мовою, яка тоді ще боролася за право бути державною. Хлопчик ріс серед книжок, рукописів і розмов про українську культуру. Ця атмосфера сформувала не просто філолога, а людину, для якої мова — не абстракція, а жива тканина національної пам’яті. Після школи в Миколаєві Тарас вступив до Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, де з відзнакою здобув кваліфікацію вчителя української мови і літератури та англійської мови.

Науковий шлях виявився не менш насиченим. У 2005 році він захистив кандидатську дисертацію про концептуалізацію історіософського міфу в ліриці 1960–1980-х років. Пізніше працював над докторською темою про еволюцію епосу та ліро-епосу в українській літературі. Викладав у кількох університетах Миколаєва, керував мистецькою агенцією «ЛАКМУС», упорядковував твори батька. Серед його власних книг — «Потік води живої», «Камінний хліб», а пізніше практичні посібники «Українська мова для дорослих у 28 уроках» та «Паляниця. Українська для початківців», створені вже під час роботи омбудсменом. Ці видання стали справжнім подарунком для тих, хто тільки починає або повертається до української після років зросійщення.

Політичний вогонь спалахнув у Тараса Креміня під час Революції Гідності. У 2013–2014 роках він очолював Миколаївську обласну організацію «Батьківщини», став одним із лідерів Євромайдану в регіоні. Організовував допомогу учасникам протестів, мітинги, збір гуманітарки. Коли Росія анексувала Крим і почала гібридну агресію на сході, Кремінь увійшов до Ради оборони Миколаївської області. Він ініціював 11-тисячний марш за єдність України, збирав кошти на броньовану «швидку» для 79-ї бригади, допомагав розселяти частини з Криму. У 2014 році його обрали головою Миколаївської обласної ради — першим після Революції Гідності переобраним головою в країні.

У Верховній Раді VIII скликання (2014–2019) Тарас Кремінь очолював підкомітет з питань освіти та став співавтором багатьох важливих законів, зокрема «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Саме цей закон 2019 року став фундаментом його майбутньої роботи. Він також працював над законами про освіту, науку, соціальний захист військових. Активність у парламенті сягала 91 % на пленарних засіданнях і 99 % у комітеті. Після поразки на виборах 2019 року Кремінь не зник з поля зору — у липні 2020-го Кабінет Міністрів обрав його першим уповноваженим із захисту державної мови.

П’ять років на посаді стали випробуванням на міцність. Інституція починала з нуля: не було ні приміщень, ні налагоджених процедур, ні чітких механізмів реагування. Кремінь розбудовував систему практично на порожньому місці. Щороку він публікував звіти про стан дотримання мовного закону. За його словами, інституція відстояла закон у Конституційному Суді, відбила спроби послабити норми та скасувала антиконституційні рішення щодо регіональних мов. Було розроблено й затверджено 481 обласну та місцеву мовну програму з конкретними показниками та фінансуванням. Ініційовано близько 500 безоплатних мовних курсів для військових, комунальників, лікарів, дипломатів. Підтримувалися Радіодиктанти національної єдності, конкурси імені Петра Яцика та Тараса Шевченка, міжнародні форуми.

Кількість звернень громадян зростала щороку. У 2023-му надійшло рекордні 3692 скарги. У 2024 році — понад 2314. Найчастіше порушували норми в сфері обслуговування споживачів, у рекламі, на вивісках та в інтернеті. За 2024 рік Тарас Кремінь наклав 97 адміністративних штрафів на загальну суму понад 360 тисяч гривень. Деякі справи стосувалися повторних порушень — тоді штрафи сягали 8500 гривень. Попри критику, що не всі скарги завершувалися покаранням (іноді через неможливість ідентифікувати юридичну особу), система поступово ставала ефективнішою.

Рік	Звернення громадян	Накладені штрафи	Ключові здобутки
2023	3692	21	Рекорд звернень, активна підтримка мовних конкурсів та форумів
2024	понад 2314	97 (сума понад 360 тис. грн)	Зростання кількості штрафів, посилення контролю в онлайн-просторі

Під час повномасштабної війни робота омбудсмена набула особливого звучання. Тарас Кремінь регулярно наголошував на лінгвоциді, який Росія здійснює на окупованих територіях: примусове вивчення російської, заборона української в школах, вивісках, медіа. Він підтримував мовні курси для військових, допомагав документувати злочини проти мови як складову геноциду. У 2024 році затвердили Державну цільову національно-культурну програму забезпечення розвитку української мови до 2030 року — документ, у розробці якого Кремінь відіграв ключову роль.

Наприкінці каденції навколо імені Тараса Креміня розгорілися дискусії. Гучним став випадок з концертом Вєрки Сердючки в Києві в червні 2025 року. Деякі пісні виконувалися російською. Після перевірки омбудсмен заявив, що порушень закону не виявлено, адже для гастрольних заходів існують окремі норми. Це рішення викликало хвилю критики в соціальних мережах. Паралельно тривали розмови про можливе перепризначення. 2 липня 2025 року Кабінет Міністрів звільнив Креміня у зв’язку із закінченням п’ятирічного строку. 15 липня новою уповноваженою стала філологиня Олена Івановська.

Після завершення повноважень Тарас Кремінь не зник з публічного простору. Він продовжує викладацьку діяльність як професор Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, працює над новими книгами. У 2025 році вийшла «Стріла часу» — збірка вибраних розвідок, есе та інтерв’ю. У 2026-му — біобібліографічний довідник «Шевченківські лауреати Миколаївщини». Він залишається активним коментатором мовних процесів, зберігаючи зв’язок із спадщиною батька — впорядковує та популяризує його твори.

Спадщина Тараса Креміня вимірюється не лише цифрами штрафів чи кількістю програм. Вона — у тисячах людей, які завдяки мовним курсам почали впевнено спілкуватися українською на роботі. У регіональних стратегіях, які тепер мають чіткі індикатори розвитку мови. У свідомості суспільства, де захист державної мови перестав бути маргінальною темою і став справою національної гідності. Кремінь показав, що інституція омбудсмена може бути не каральним органом, а механізмом підтримки та поступового, але невпинного україномовного відродження.

Сьогодні, коли війна триває, а російська пропаганда продовжує атакувати мовний простір, досвід першого мовного омбудсмена залишається цінним орієнтиром. Він довів: мова — це не просто інструмент комунікації. Це кремінь, об який висікається іскра національної стійкості. І ця іскра, запалена Тарасом Кремінем, продовжує горіти.