Підтримка людей старшого віку в умовах війни давно вийшла за межі базової допомоги. Ставлення до поважного віку змінюється — дедалі частіше його сприймають як період самореалізації та активної участі в житті країни. Громадські об’єднання за підтримки уряду Німеччини та гуманітарної допомоги Європейського Союзу через локальні ініціативи посилюють стійкість українського суспільства.
В Україні проживає близько 9 мільйонів людей віком 60+. Для багатьох із них війна означає не лише безпекові ризики, а й посилення соціальної ізоляції. Міжнародні ініціативи забезпечують ресурси, а місцеві громадські організації та волонтерські групи — безпосередню роботу з людьми, вибудовуючи довгострокові програми.
Від виживання до відновлення
У прифронтових територіях усе починається з базового рівня — фізичної безпеки. У Харкові благодійний фонд «Благо» працює з маломобільними людьми старшого віку: евакуює, доглядає вдома, доставляє речі та супроводжує. Лише за 10 днів квітня через транзитний центр у Харкові пройшли 710 евакуйованих, із них 369 — люди поважного віку. Команда розвиває догляд удома із залученням сусідів, навчає їх і надає психологічну підтримку. «Ми все частіше бачимо людей, які залишаються сам на сам не лише з війною, а й із власною безпорадністю. У такі моменти наша робота — це буквально про те, щоб людина вижила і не залишилася покинутою», — каже менеджерка проєкту Анастасія Єршова.
У Павлограді ГО «Жінки Західного Донбасу» поєднує соціальну, психологічну та юридичну допомогу. Тут проживає понад 20 тисяч внутрішньо переміщених осіб, значну частину яких становлять жінки поважного віку. «Найчастіше люди приходять із конкретним питанням, але за ним відкривається значно більше — і фінансові труднощі, і тривога, і самотність. Важливо не просто відповісти на запит, а бути поруч і допомогти пройти цей шлях», — підкреслює голова організації Анжела Шевцова.
У Сумах БО «Хесед Хаїм» із листопада 2025 року реалізує проєкт «Разом» — комплексну модель підтримки через психосоціальну реабілітацію, безпекові навички та відновлення щоденного ритму життя. До організації звернулися 94 особи, з якими працюють понад 100 соціальних працівників. «Люди живуть у режимі постійної тривоги — і найважче те, що вони залишаються з цим сам на сам. Ми бачимо, як страх поступово виснажує, і наше завдання — бути поруч», — зазначає директорка Єлизавета Шерстюк.
Психосоціальна підтримка як простір відновлення
ГО «СпільноТИ» працює з батьками загиблих військових, поєднуючи кризову психологію та довгостроковий супровід. «Дуже важко чути слово „тримайся“, коли тобі нема за що триматися. Тому ми просто тримаємо людей за руку і проходимо цей шлях разом», — пояснює експертка Катерина Чижик. Програма табору «ПроЖИТИ: місце сили» доповнюється групами підтримки та консультаціями. «З першого дня в таборі у мене з чоловіком було відчуття, що нас ніби огорнули теплом. Тут з’явилося коло, де тебе розуміють без пояснень», — ділиться учасниця Людмила Захарченко.
ГО «Вік щастя» у Кропивницькому використовує арт-терапію — нейрографіку, текстотерапію та форум-театр. Проєкт «Психологічна допомога у подоланні хронічного стресу особам похилого віку» фіксує динаміку стану учасників через тестування. «Ми розглядаємо травму як початкову точку, після якої людина часто залишається в хронічному стресі. Важливо показати, що зміни можливі», — каже керівниця Наталія Бондаренко. «Це все якось повернуло мене до життя. Повернуло до самої себе», — розповідає учасниця Наталя Кузьменко.
Завдяки такій взаємодії турбота про старше покоління перетворюється на інвестицію в стійкість українського суспільства. Солідарність, посилена міжнародним партнерством і локальною експертизою, стає основою відновлення країни.
Leave a Reply