Богдан Буткевич поєднує в собі гострий погляд політичного аналітика, нестримну енергію телеведучого та щиру душу музиканта. Його голос лунає з екранів і радіоефірів, з YouTube-каналів і концертних майданчиків, а тепер — і з лав Збройних Сил України. Народжений у Києві 1984 року, він пройшов шлях від університетських аудиторій до редакцій провідних видань, а згодом — до фронтового тилу, де продовжує служити країні словом і ділом.
Його кар’єра охоплює більше 18 років у журналістиці, десятки розслідувань, сатиричні шоу на телебаченні та авторські проекти, які збирають сотні тисяч переглядів. Буткевич не просто фіксує події — він розкладає їх на молекули, показуючи механізми влади, корупції та суспільних змін. Водночас музика для нього завжди була віддушиною: від power-country у гурті «Пирятин» до alternative folk у Ukie’z, де він пише тексти і грає на гітарі.
Станом на 2026 рік Богдан служить у полку зв’язку ЗСУ. Мобілізація 2025-го стала черговим випробуванням, але він прийняв її з характерним гумором і принциповістю. Це людина, яка критикує владу незалежно від її кольору, розвінчує пропаганду і щодня доводить: журналістська правда працює навіть під час війни.
Ранні роки та формування особистості
Київ 1980-х — місто, яке тільки-но прокидалося від радянського сну. Саме тут 16 червня 1984 року народився Богдан Буткевич. Дитинство пройшло в атмосфері книг, музики і жвавих дискусій за кухонним столом. Батьки виховували в ньому незалежність мислення, а місто навколо вчило виживати в перехідні часи.
У 2001 році він закінчив гімназію №153 імені Олександра Пушкіна з юридичним ухилом. Класний колектив, дебати, перші спроби аналізувати суспільство — усе це заклало фундамент. Замість юридичного факультету Буткевич обрав Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут». З 2001 по 2007 рік він вивчав соціологію, а магістратуру завершив за спеціальністю «адміністративний менеджмент». Саме ця комбінація — точність інженера і глибина соціолога — зробила його тексти такими влучними.
Соціологія навчила бачити системи, а не окремі факти. Богдан часто згадує, як університетські лекції допомагали розбирати політичні кризи. Цей інструментарій він згодом застосовував у розслідуваннях, де за цифрами і подіями завжди стояв живий контекст.
Журналістський шлях: від кореспондента до впливового аналітика
Перші кроки в професії Богдан зробив 2006 року як політичний кореспондент у громадсько-політичному тижневику «Грані плюс». Далі були «Газета по-українськи», сайт «Подробності», «Обозреватель». Але справжній прорив стався 2007-го, коли він прийшов до журналу «Український тиждень». Там він пройшов шлях від кореспондента відділу розслідувань до провідного оглядача і колумніста. Десять років — це сотні матеріалів про корупцію, енергетичну безпеку, геополітику.
У 2013 році Буткевич отримав премію «Честь професії» в номінації «За краще розкриття складної теми». Його розслідування не просто інформували — вони змушували владу нервувати. Співпраця з ICTV, позаштатна робота для BBC над документальним фільмом про міжнародний наркотрафік, постійні колонки в «Главкомі» та на «Еспресо» — усе це формувало образ журналіста, який не боїться незручних питань.
Сьогодні його аналітика лишається актуальною. Богдан розбирає від енергетичних криз до внутрішньополітичних інтриг з тією самою точністю, що й десять років тому. Його стиль — це поєднання фактів, іронії та глибокого розуміння механізмів влади.
На екрані та в ефірі: популярні шоу та радіопроекти
Телевізійна кар’єра Буткевича — це не просто ефіри, а справжні бомби. Авторське сатиричне шоу «ЧБшоу» на «Еспресо» стало хітом завдяки гострим коментарям і нестандартному погляду. Пізніше з’явилося «Легко шоу» на каналі «Київ» та YouTube-каналі «Цензор.НЕТ». Разом з дружиною Мариною Данилюк-Ярмолаєвою він веде «Шоубісики» — проект, де особисте переплітається з професійним, а гумор розбавляє серйозні теми.
Радіо стало ще однією платформою. З 2018 року Буткевич — ведучий ранкового шоу на Суспільному радіо. Працював на «Київ FM» і Українському радіо. Його голос знайомий тисячам слухачів, які цінують живу розмову без цензури. YouTube-проект «Без цензури» на «Цензор.НЕТ» продовжує традицію — там він говорить те, що інші бояться вимовити вголос.
Кожен ефір — це не просто розповідь. Це діалог з аудиторією, де Буткевич розкладає новини по поличках, додає контекст і не дає глядачеві заспокоїтися на поверхневих висновках.
| Рік | Етап кар’єри | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2006 | Початок у медіа | Політичний кореспондент «Грані плюс» |
| 2007–2017 | «Український тиждень» | Розслідування, премія «Честь професії-2013» |
| 2018+ | Радіо та ТВ | «ЧБшоу», «Шоубісики», Суспільне радіо |
| 2021+ | YouTube | «Без цензури» та «Шоубісики» |
| 2025–2026 | Служба в ЗСУ | Полк зв’язку, продовження аналітики |
Дані про ключові етапи кар’єри зібрано з відкритих джерел, зокрема fair.org.ua.
Музична душа: гурти «Пирятин», Ukie’z та творчість
Музика для Богдана — не хобі, а органічна частина життя. Він грав у гурті SWEETLO, писав тексти і виконував пісні. Потім з’явився power-country колектив «Пирятин» разом з Іваном Семесюком. Альбом «Тантра» став справжнім вибухом енергії — гітарні рифи, потужний вокал і український колорит.
Пізніше Буткевич став співзасновником alternative folk гурту Ukie’z (колишній Ukiez). Разом з Семесюком і скрипалем Дмитром Дановим вони створюють музику, яка поєднує американську традицію з українським духом. Сингл «Вона прийшла» на вірші Василя Симоненка, «Road Movie» на власні тексти, альбом «Twin Styx» — усе це говорить про глибоке занурення в культуру.
Під час війни музика допомагає тримати дух. Буткевич не раз говорив, що пісні — це спосіб пережити напругу і передати надію слухачам. Його мелодії не просто звучать — вони надихають і об’єднують.
Політичні погляди та гострі дискусії
Буткевич ніколи не ховався за нейтральністю. Він критикує владу незалежно від партійних кольорів. Його матеріали про енергетичну кризу, мобілізацію чи зовнішню політику завжди гострі й аргументовані. Саме за це його цінують прихильники і не люблять ті, хто боїться правди.
У 2014 році російська пропаганда поширила монтажний фейк: нібито Буткевич у ефірі hromadske.tv закликав «вбити 1,5 мільйона людей на Донбасі». Насправді слова були вирвані з контексту і перекручені. Журналіст говорив про економічні проблеми регіону та національні інтереси, а не про фізичне знищення. StopFake та VoxUkraine спростували фейк, але він досі використовується в інформаційних атаках.
Такий досвід лише загартовує. Буткевич продовжує розвінчувати маніпуляції — як російські, так і внутрішні.
Мобілізація 2025 року: правда за скандалом
Липень 2025-го став для Богдана випробуванням. Бронь, яку він мав як радіоведучий, зняли через зміни в законодавстві. Він сам прийшов до ТЦК для уточнення даних. ВЛК визнала його придатним до служби в частинах забезпечення. Дружина Марина Данилюк-Ярмолаєва заявила про нібито звільнення з позаштатної роботи в ГУР через критику Мар’яни Безуглої. Однак Головне управління розвідки категорично заперечило будь-яку співпрацю.
Буткевич відреагував спокійно. Він опублікував військовий квиток і написав: «Сталося як сталося». Друзі підтримали, вороги накинулися. Сухопутні війська підтвердили: бронь зняли автоматично, а журналіст пройшов базову підготовку в навчальному центрі.
Ця історія показала, наскільки прозорою має бути система мобілізації. Буткевич став прикладом того, як громадська особа виконує обов’язок без винятків.
Служба в ЗСУ: досвід журналіста на фронті тилу
Сьогодні Богдан служить у полку зв’язку ЗСУ. Він іронічно називає себе «штабною крисою», бо навіть автомат не завжди видають. Але робота важлива: зв’язок — це нервова система армії. Журналістський досвід допомагає йому швидко аналізувати інформацію і підтримувати бойовий дух колег.
Навіть на службі Буткевич не припиняє писати. У 2026 році на «Еспресо» з’являються його колонки про удари по Львову, внутрішні проблеми та зовнішні загрози. Він продовжує бути голосом, який чують тисячі.
Його шлях від київських редакцій до військового тилу — це історія цілого покоління. Люди, які виросли в незалежній Україні, тепер захищають її на всіх фронтах.
Богдан Буткевич лишається живим доказом: талановита людина може бути одночасно журналістом, музикантом і воїном. Його історія ще далеко не закінчена — попереду нові матеріали, пісні та, можливо, нові виклики. Україна потребує таких голосів, як ніколи.
Leave a Reply