Аліна Паш — українська співачка, реперка та авторка пісень, яка з’єднала карпатський фольклор із сучасним хіп-хопом, електронікою та попом. Народжена 6 травня 1993 року в смт Буштино на Закарпатті, вона пройшла шлях від шкільних фестивалів і третього місця на «X-Факторі» до перемоги в Нацвідборі на Євробачення-2022, гучного скандалу, дворічного життя в США та емоційного повернення на українську сцену у 2025 році.
Її музика звучить як розмова з предками крізь баси та біти: треки наповнені гуцульськими мотивами, русинськими словами та гострою соціальною позицією. Станом на 2026 рік Аліна Паш продовжує творити — від колаборації з Apashe над треком «Kyiv» до роботи над новими матеріалами, залишаючись однією з найяскравіших фігур сучасної української сцени.
Дитинство Аліни Іванівни Паш пройшло серед зелених схилів Закарпаття, де річка Теребля тече спокійно, а гори тримають старі пісні. Мама, вчителька музики та хореографії, змалечку наповнювала дім мелодіями, батько-міліціонер прищеплював дисципліну. У шість років дівчинка вже стояла на сцені шкільного свята, а з тринадцяти щовихідні долала майже 120 кілометрів до Ужгорода на приватні уроки вокалу. Мрії про археологію чи службу в поліції відійшли на другий план, коли музика захопила повністю. Учасниця фестивалів «Молода Галичина», «Різдвяна зірочка», «Буковинська зірочка» та інших, у одинадцятому класі вона вперше з’явилася на телебаченні в «Караоке на майдані».
2011 рік став поворотним: Аліна переїхала до Києва і вступила до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв. Паралельно з навчанням працювала бек-вокалісткою в гурті «Гарячий шоколад», у SKAI, у Ірини Білик, проходила кастинги, співпрацювала з кавер-колективами. У 2015 році потрапила до шостого сезону «X-Фактору» і посіла третє місце, отримавши потужний поштовх до сольної кар’єри. Магістерський диплом 2017 року закрив студентський період і відкрив дорогу до власного звучання.
15 квітня 2018 року світ почув «Bitanga». Цей сингл із жорстким бітом, етнічними вкрапленнями та провокативною енергією миттєво став візитівкою. Кліп зняли з участю французького репера Jaw, і Аліна Паш увійшла в український хіп-хоп простір як свіжа, зухвала сила. Далі пішли «Oinagori», альбоми «Pintea: Gory» (травень 2019) і «Pintea: Misto» (червень 2019). Перший — гірський, етнічний, присвячений рідному Буштину, другий — міський, електронний, київський. Вона виступала на Atlas Weekend, у Давосі, на «Ході Гідності» 24 серпня 2019 року виконала варіацію гімну перед президентом і тисячами людей. Forbes Україна включив її до списку «30 до 30», Elle Style Awards відзначив як одну з найстильніших.
Стиль Аліни Паш — це живий сплав. Карпатські колискові зустрічаються з французькими бітами, русинські слова з англійськими рядками, шаманські мотиви з R&B. Альбом «розМова» 2021 року народився після експедицій Гуцульщиною: живі записи в церкві, де колись знімали «Тіні забутих предків» Параджанова, балади, вода, воїн. EP «Норов» того ж року додав ще більше етно в сучасні ритми. Вона створила лейбл Bitanga Blood, підтримувала молодих артистів і постійно експериментувала.
Лютий 2022 року приніс і тріумф, і бурю. 12 лютого Аліна Паш перемогла в Національному відборі на Євробачення з піснею «Shadows of Forgotten Ancestors» («Тіні забутих предків»), набравши 15 балів (8 від журі, 7 від глядачів). Пісня звучала як глибокий поклон предкам і водночас сучасний маніфест. Проте вже за кілька днів вибухнув скандал: з’ясувалося, що у серпні 2015 року вона відвідувала окупований Крим, в’їхавши з території Росії. Надана довідка виявилася недостовірною. 16 лютого організаційний комітет припинив її участь, і Україну на конкурсі представив Kalush Orchestra, який згодом переміг. Аліна визнала помилки команди щодо документів і зняла кандидатуру.
Після повномасштабного вторгнення співачка переїхала до США. Там вона працювала над англомовним матеріалом, змінила образ, випустила EP «Esbat» у 2024 році з треками «Sabbath» і «Wonder». Два роки чекала візу талантів і грінкарту, майже не з’являлася в українському інфопросторі. Восени 2025-го повернулася. Перший великий вихід — сцена Палацу спорту разом із MONATIK. Вони виконали спільний трек «Скромність», а Аліна написала емоційний пост: два роки без дому, очікування можливості вільно дихати і їздити, і ось знову Київ, десять тисяч людей, спільний вогонь.
2026 рік відкрив нову сторінку. Разом із бельгійсько-канадським продюсером Apashe вона записала трек «Kyiv» для EP «Hymns of Resilience». Кліп знімали в столиці між тривогами, з участю місцевого хору. Пісня поєднує традиційну веснянку з сучасними звуками війни і надії. Спільна робота стала символом стійкості: хор записували в рідкісні спокійні дні, а відео показує Київ живим, незламним.
Музичний шлях Аліни Паш можна структурувати так:
| Період | Ключові релізи | Характер звучання | Важливі події |
|---|---|---|---|
| 2018–2019 | Bitanga, Oinagori, Pintea: Gory / Misto | Етно-хіп-хоп, провокація | Прорив, Atlas Weekend, Давос |
| 2020–2021 | Amerikraine Dream, розМова, Норов | Соціальний, фольк-експедиції | Лейбл Bitanga Blood, співпраця з Apashe |
| 2022–2024 | Shadows of Forgotten Ancestors, Heaven, Esbat | Війна, відьомська естетика | Нацвідбір, переїзд до США |
| 2025–2026 | Скромність (з MONATIK), Kyiv (з Apashe) | Повернення, хор, стійкість | Концерт у Палаці спорту, зйомки в Києві |
Дані зібрані з відкритих джерел, зокрема сторінок Wikipedia та інтерв’ю співачки.
Особисте життя Аліна Паш тримає в тіні. Колись її пов’язували з французьким музикантом Nathan Daisy, який знімав кілька кліпів. Сьогодні вона говорить більше про творчість, екозвичк и, свідому моду, вінтаж і сортування сміття. У розмовах згадує, як п’ять років ходила в одних і тих самих черевиках, збирала сміття з рідної річки Теребля, підтримує українських дизайнерів.
Стиль Аліни — це не просто одяг. Це продовження музики: етно-елементи, streetwear, сміливі образи. Вона вміє бути і карпатською відьмою, і сучасною урбаністкою. Її голос — низький, потужний, з характерною закарпатською інтонацією — легко переходить від репу до протяжного співу.
Аліна Паш залишається прикладом того, як можна падати і підніматися. Від шкільних сцен Буштина до великих європейських фестивалів, від скандалу до повернення з «Києвом» на вустах. Її треки звучать у плейлистах тих, хто шукає українську музику без компромісів — гостру, живу, з коренями в горах і поглядом у майбутнє. Кожен новий реліз додає ще один шар до цієї розмови з часом, і слухачі продовжують підхоплювати її голос.
Leave a Reply