Богдан Буйлук — це артист, який не просто виходить на сцену чи в кадр, а проживає кожну роль і кожну ноту так, ніби віддає частину себе. Народжений 30 квітня 1994 року в Києві, він рано опинився в прилуцькому драмгуртку, де бабуся вела заняття, а режисер Олександр Норов став першим провідником у світ живих емоцій. Шлях від провінційного театру «Ілюмінатор» через Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого до головного акторського складу Київського академічного театру «Золоті ворота» і перемоги в «Х-Факторі» з гуртом ZBSband сформував людину, яка вміє поєднувати щирість сцени з харизмою екрану та теплом музики.
У 32 роки Богдан залишається одним із тих, хто обирає театр пріоритетом навіть тоді, коли серіали пропонують яскравіші гонорари. Він грав у десятках проєктів — від епізодів у «Нюхачі» до головних ролей у мелодрамах і детективах на кшталт «Тиха Нава» 2026 року, де з’явився в образі Антона. Музика для нього — не хобі, а продовження акторської природи: після розпаду ZBSband через пандемію він випускає сольні треки, серед яких «Дихай» 2025 року, що вчить дихати глибше навіть тоді, коли минуле тисне.
Особисті історії — зустрічі на знімальних майданчиках, розставання з Іриною Гришак і Тетяною Зловою — навчили його цінувати щирість понад усе. Під час повномасштабної війни він залишився в Україні, тричі виїжджав на гастролі й повертався, збирав кошти для ЗСУ. У 2025 році отримав бронь як актор театру. Це не просто кар’єра — це вибір жити тут і зараз, творити попри все.
Дитинство в Прилуках: перші кроки до сцени
Дитинство Богдана розділилося між Києвом, де він народився, і Прилуками Чернігівської області, куди переїхала родина. Там, у місцевому драмгуртку під керівництвом бабусі, хлопець уперше відчув, як слово може оживати. Театр «Ілюмінатор» і режисер Олександр Норов стали справжньою школою. Кожен жест, пауза, погляд мали значення. Цей досвід заклав основу щирості, яку пізніше помітять і театральні режисери, і телеглядачі.
Замість типових дитячих ігор Богдан занурювався в ролі, де емоції ставали інструментом. Ця рання дисципліна допомогла йому пізніше балансувати університетські лекції зі зйомками ще з першого курсу.
Освіта в КНУТКіТ та перші ролі в кіно
У 2016 році Богдан закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Навчання було не лише про техніку — воно формувало внутрішній світ актора. З першого курсу він уже знімався в серіалах і грав у студентських виставах. Епізодні ролі в «Клаустрофобії» 2015 року та інших проєктах стали тренуванням витримки та вміння швидко входити в образ.
Театр для нього ніколи не був просто роботою. «Для мене театр — це не можливість переграти, але можливість заново відчути чиєсь життя, яке могло б бути твоїм», — поділився актор на сторінці театру «Золоті ворота». Ця філософія стала його візитівкою.
Театр «Золоті ворота»: серце творчості
З 2017 року Богдан — актор Київського академічного театру «Золоті ворота». Тут його талант розкрився повною мірою. Він задіяний у виставах «Дякую», «Кортес», «Brecht.Cabarett», «Чорна шаль», «Каліки» (роль Ікара), «Місто богів», «Крихітка Цахес», «Отелло/Україна/Facebook», «І створив собі кумира…», «Тест», «Бери од життя всьо», «Величне століття. Веселе» (Денис) та інших.
Сцена «Золотих воріт» — це живий організм без дублів. Глядач ловить кожну інтонацію в реальному часі. Богдан часто бере участь у експериментальних форматах, наприклад «Квартирнику Богдан Буйлук & Роман Муленко», де музика й драма зливаються. Театр став для нього місцем, де можна бути собою і водночас проживати чужі долі. У 2025 році актор зізнався, що театр переживає найкращий час за роки незалежності — люди прагнуть живої енергії після пандемії та війни. (сайт Київського академічного театру «Золоті ворота»)
Музичний тріумф: ZBSband та перемога на Х-Факторі
2018 рік став вибухом. Разом із Владиславом Онищенком, колегою по театру, Богдан створив гурт ZBSband. Хлопці прийшли на кастинг у Маріуполі з авторською піснею «На морозі», отримали чотири «так» від журі й під наставництвом Насті Каменських перемогли в 9 сезоні «Х-Фактору» — перші в історії шоу як гурт. Хіт «По льоду» розлетівся країною. Перемога принесла мільйон гривень, концерти, увагу ЗМІ та альбом «Аудіотеатр» 2019 року.
Але пандемія COVID-19 обірвала плани. Концерт у Херсоні скасували, локдаун зруйнував азарт, гурт перестав спілкуватися. Навіть підтримка Каменських не врятувала ситуацію. «Зник той азарт. Щось припинило вдаватися», — згадував Богдан пізніше. Досвід навчив: успіх — не тільки про перемогу, а й про вміння переживати паузи.
Сольна музика: від гурту до особистих історій у піснях
Після розпаду гурту Богдан не кинув співати. Він випускає сольні треки під власним ім’ям: «Білошкіра», «Дихай» (2025), «Дихай глибше», «Тереза», «Твої сни», «Бабуся хіпі» (2022), «Косатки» (2020). Кожна пісня — це міні-історія. «Дихай» народилася зі стану аналізу та прийняття: «Я хотів би, щоб кожен, хто її послухає, згадав, вдихнув на повні груди й пішов далі — з посмішкою, вдячністю та усвідомленням, що все так, як має бути».
Він грає на гітарі під час квартирників і клубних виступів у Pepper’s Club. Музика для нього — продовження акторства: голос проживає текст так само, як тіло проживає роль. На Spotify треки збирають слухачів, а в Instagram (@bohdanbuyluk) актор ділиться уривками та роздумами. Це не про повернення до слави гурту, а про чесний діалог із собою та аудиторією.
Кар’єра в кіно та серіалах: різноманітність образів
Богдан знявся більш ніж у 30 проєктах. Початок — епізоди в «Нюхачі-2», «Обручці з рубіном», «Опері за викликом». Проривом стала головна роль у «Затемненні» 2018 року — саме там він зустрів Ірину Гришак. Далі — «Доньки-матері», «Таксистка» (2019), «Формула щастя», «Кришталева мрія» (2020, роль Сергія), «Ф.І.Л.І.Н. 2» (2021), «Ніхто не ідеальний» (2024), «Дрон» (2024, Іван), «Дві сестри» (2024).
У 2025–2026 роках з’явилися «Балаклава», «Фортеця», «Вартові Різдва» та «Тиха Нава» — детективний трилер у стилі true crime, де Богдан зіграв Антона. Серіал, натхненний реальними подіями, досліджує системну байдужість, травму та боротьбу за справедливість. Ролі Богдана — від романтичних юнаків до складних кар’єристів із внутрішнім конфліктом — показують актора, який не боїться багатогранності.
Ось кілька ключових проєктів:
| Рік | Проєкт | Роль / Тип | Значення для кар’єри |
|---|---|---|---|
| 2018 | Затемнення | Головна роль | Прорив у серіалах, знайомство з Іриною Гришак |
| 2019 | Доньки-матері / Таксистка | Ключові ролі | Закріплення в мелодрамах |
| 2020 | Кришталева мрія | Сергій | Робота з сильним сценарієм |
| 2024 | Ніхто не ідеальний / Дрон | Кар’єрист / Іван | Перехід до складніших образів |
| 2026 | Тиха Нава | Антон | Участь у резонансному true crime трилері |
Дані зібрано з IMDb та сайту театру «Золоті ворота».
Особисте життя: кохання, розставання та життєві уроки
Богдан рідко деталізує особисте, але 2025 рік став відвертим. З Іриною Гришак стосунки почалися на зніманнях «Затемнення», тривали понад два роки, були паузи й спроба повернутися — зрештою пара залишилася друзями й колегами по театру. Потім — півтора року з акторкою Тетяною Зловою, з якою познайомився на майданчику «Ніхто не ідеальний». «Я побачив у ній дитячу щирість, яка мене торкнула», — згадував він. У березні 2025 року пара розійшлася «з повагою, вдячністю й турботою один до одного».
Сьогодні Богдан холостяк. Він чесно говорить про страх довгострокових планів і бажання працювати над собою. Ці історії не про скандали — про дорослішання й уміння відпускати з теплом.
Виклики війни та громадянська позиція
Повномасштабне вторгнення Богдан зустрів в Україні. У перший рік тричі виїжджав на гастролі, але завжди повертався. Зібрані кошти передавав на авто для захисників Харкова. У 2025 році театр «Золоті ворота», як і інші, отримав бронь для акторів — актор зізнався, що ніколи не очікував такого визнання культури як критичної інфраструктури.
Він відкрито говорить про колег, які виїхали й демонструють безтурботне життя в мережах. Для Богдана культура — не остання ланка, а спосіб тримати зв’язок із людьми. Театр у воєнний час став місцем, де можна відчути нормальність і силу одночасно.
Сьогодення та погляд у майбутнє
Станом на 2026 рік Богдан активний: знімається в «Тиха Нава» та інших проєктах, випускає музику, грає в театрі, бере участь у дискусіях про професію актора (наприклад, на фестивалі кар’єри). Він обирає сцену «Золотих воріт» як головний дім, навіть коли медійність після Х-Фактору могла б відкрити легші шляхи.
У інтерв’ю він часто повертається до простої думки: справжня робота актора — не про славу чи мільйони, а про можливість знову й знову відчувати чуже життя як своє. Музика, театр і кіно для нього — три грані одного процесу. І поки є глядач, який вдихає глибше після його пісні чи виходить зі спектаклю трохи інакшим, Богдан Буйлук продовжує свій шлях — чесно, емоційно й по-людськи.
Його історія ще далеко не завершена. Нові ролі, нові треки й нові вечори в «Золотих воротах» чекають попереду.
Leave a Reply