Яна Брензей — українська журналістка, телеведуча та блогерка, чия кар’єра відображає трансформацію вітчизняних медіа: від класичних новинних студій до чесних розмов у YouTube-форматі та радіоінтерв’ю. Народжена 2 квітня 1992 року в Запоріжжі, вона здобула освіту на факультеті журналістики Запорізького національного університету з червоним дипломом і вже на четвертому курсі зробила рішучий крок до столиці, де почала шлях від кореспондента до однієї з найвпізнаваніших ведучих країни.
Її голос звучить у програмі «Вікна-новини» на телеканалі СТБ, у гостьових студіях національного телемарафону «Єдині новини» та з листопада 2025 року — у програмі «Час інтерв’ю» на Радіо Культура. Разом з Еммою Антонюк вона створює YouTube-проєкт «Палає», де складні теми війни, мобілізації та гендерної рівності розбирають без прикрас і клікбейту.
Історія Яни — це поєднання професійної дисципліни, особистої стійкості та вміння залишатися собою в епоху інформаційних бур. Вона показує, як провінційна допитливість перетворюється на національний голос, а підтримка близьких стає тихою силою, що дозволяє горіти в ефірах, не згораючи.
Дитинство та перші орієнтири в Запоріжжі
Степовий вітер Запоріжжя, широкі вулиці та промислове серце міста сформували характер Яни Брензей ще в дитинстві. Змалку вона вирізнялася допитливістю та гострим словом — риси, які пізніше стали її професійним підписом. Батьки, кияни за походженням, створили вдома атмосферу, де мрії не залишалися абстракціями, а перетворювалися на конкретні плани.
Яна з ранніх років знала, чого хоче: працювати ведучою новин на телебаченні. Це не було випадковим захопленням — у шкільні роки вона вже уявляла себе перед камерою, де кожне слово має вагу, а кожна історія — людське обличчя. Таке раннє визначення мети дало їй внутрішній стрижень, який допоміг пройти через усі наступні випробування.
У Запоріжжі дівчина не просто мріяла. Вона спостерігала за світом, аналізувала новини та формувала власне бачення того, якою має бути журналістика — чесною, доступною, здатною зшивати країну навіть у найскладніші часи.
Університетські роки та практичний прорив до Києва
Факультет журналістики Запорізького національного університету дав Яні Брензей фундаментальні знання, але вона сама зізнавалася в інтерв’ю, що теоретична підготовка виявилася досить слабкою для реальних викликів професії. Червоний диплом став доказом її відповідальності та здатності до системної роботи, проте справжнє навчання почалося поза аудиторіями.
На четвертому курсі Яна поїхала на практику до Києва, в інформаційне агентство УНІАН. Два тижні пробного періоду переросли в пропозицію залишитися кореспондентом економічного департаменту. Так у 2013 році почалася її професійна кар’єра в столиці. Два роки вона готувала матеріали про економічні процеси, розвиваючи навички аналізу, роботи з джерелами та чіткого викладу складних тем.
Цей період став мостом між регіональним корінням та столичними амбіціями. Яна зрозуміла: щоб досягти телебачення, потрібно не просто мріяти, а системно опановувати ремесло — від економічних репортажів до вміння тримати увагу аудиторії в прямому ефірі.
СТБ та «Вікна-новини»: становлення ведучої національного масштабу
У 2016 році Яна Брензей прийшла на телеканал СТБ до редакції програми «Вікна-новини». Це був не просто перехід на нове місце роботи — це стало втіленням багаторічної мрії. Після перших проб у розважальних форматах вона отримала шанс вести щоденні новини, де кожна хвилина ефіру вимагає концентрації, точності та вміння реагувати на несподівані події.
Робота на СТБ дала їй платформу для формування власного стилю: поєднання професійної стриманісті з людяністю. Ведуча навчилася не просто зачитувати текст, а вести розмову зі країною — пояснювати складне простою мовою, зберігати спокій у кризові моменти та залишатися автентичною.
З 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, «Вікна» та гостьові студії телемарафону «Єдині новини» стали для Яни Брензей місцем, де вона щодня допомагала тримати інформаційний фронт. Її присутність в ефірі — це не лише голос за кадром, а й символ стійкості медіа, які продовжують працювати під обстрілами та в умовах блекаутів.
YouTube-проєкт «Палає»: чесність як нова валюта медіа
У грудні 2021 року Яна Брензей разом з Еммою Антонюк запустила YouTube-канал «Палає». Ідея народилася з книжкового клубу в Instagram і швидко переросла в повноцінний проєкт, де дві журналістки розбирають складні суспільні теми без цензури та прикрас.
Старт був скромним: кілька тисяч гривень на штатив і мікрофони, перші монтажі — мінімальні інвестиції. Канал окупився швидко завдяки донатам глядачів, підпискам та рекламі. Повномасштабна війна лише прискорила зростання — українці шукали чесний контент рідною мовою, і «Палає» запропонувало саме це.
На каналі обговорюють мобілізацію, гендерну рівність, права людини, культуру та повсякденне життя в умовах війни. Формат — розмова за кавою, де немає заборонених тем і де ведучі не бояться визнавати помилки. Такий підхід контрастує з традиційним телебаченням і показує нову модель журналістики: більш особисту, прозору та близьку до аудиторії.
Для багатьох глядачів «Палає» стало простором, де можна не просто отримати інформацію, а й відчути, що твої сумніви та питання поділяють професіонали, які самі проходять через ті самі виклики.
Телемарафон «Єдині новини» та виклики воєнного часу
Робота в гостьових студіях національного телемарафону стала для Яни Брензей одним із найінтенсивніших періодів кар’єри. Вона веде ефіри кілька разів на тиждень, готується разом з редакторами та продюсерами, ставить гострі запитання посадовцям і експертам.
У інтерв’ю «Детектору медіа» Яна відверто говорила, що телемарафон — не ідеальне рішення, але в умовах війни з ядерною державою альтернативи немає. Він забезпечує безперебійне мовлення, протидіє дезінформації та дає змогу збирати кошти на підтримку ЗСУ. Водночас вона критикувала відсутність політичного плюралізму на ранніх етапах та недостатню комунікацію держави щодо мобілізації.
Яна Брензей наголошує: головний ворог — не росіяни, а ТЦК у сприйнятті суспільства, коли держава не пояснює політику належним чином. Вона активно шукає жінок-експерток для ефірів, підвищуючи видимість жінок у темах, які традиційно вважалися «чоловічими».
Ця робота вимагає не лише професійної майстерності, а й емоційної стійкості — вести ефір, коли за вікном сирени, а в студії — напруга від найважчих тем.
Радіо Культура: новий голос у культурному діалозі
У листопаді 2025 року Яна Брензей приєдналася до команди Радіо Культура. Вона веде програму «Час інтерв’ю» — щоденні розмови з знаковими особистостями про найважливіші події в культурному та громадському житті країни.
Цей крок розширив її медіаприсутність з телебачення та YouTube на аудіоформат. У новій ролі Яна зберігає свій стиль: глибокі, чесні розмови без поверхневих формулювань. Вона підкреслює, що культура в широкому сенсі — це фундамент цивілізації, і саме через розмови про неї можна краще зрозуміти вектори розвитку суспільства.
Перехід на Радіо Культура показав здатність Яни Брензей адаптуватися до різних платформ, не втрачаючи автентичності. Це природне продовження її шляху: від регіональної практики до національних ефірів і далі — до форматів, які дають більше простору для роздумів та діалогу.
Особисте життя: Віктор як тиха опора в бурхливому світі
Довгі роки Яна Брензей тримала особисте життя поза публічним полем зору. У 2024 році вона вперше детально розповіла про чоловіка Віктора — людину, з якою познайомилася на роботі в медіасфері. Їхня історія почалася як класичний офісний роман: симпатія, яка поступово переросла в глибоке емоційне розуміння.
Вони почали жити разом 1 червня 2014 року, офіційно зареєстрували шлюб і влаштували камерне святкування біля озера. Віктор працює в медіа, підтримує Яну в її амбіціях, не конкурує та не вимагає традиційних ролей. Він став тією тихою силою, яка дозволяє їй залишатися сильною та незалежною в професії, де гендерні стереотипи досі даються взнаки.
Пара свідомо обрала шлях без дітей, і Яна відкрито говорить про те, що суспільство повинно поважати будь-який вибір жінки — бути лідеркою, мамою чи поєднувати обидва шляхи. Їхній шлюб — приклад сучасного партнерства, де підтримка не обмежує, а додає крил.
Приватність залишається пріоритетом: спільні фото рідкісні, а домашнє життя захищене від сторонніх очей. Саме ця рівновага між публічною місією та особистим теплом дозволяє Яні Брензей зберігати внутрішню цілісність.
Гендерні виклики та позиція в медіа
У квітні 2024 року Яна Брензей публічно розповіла про випадок, коли її запросили модерувати конференцію на економічну тематику, а потім відмовили з формулюванням «краще чоловік». Вона відреагувала постом у Instagram, де написала про свої «ХХ-хромосоми». Ця історія стала приводом для ширшої розмови про сексизм у професійному середовищі.
Яна не просто скаржиться — вона перетворює такі ситуації на привід говорити про системні проблеми. В ефірах телемарафону вона домагається, щоб частка жінок-експерток сягала 25 %, шукає військових фахівчинь та спеціалісток з тем, які традиційно вважалися чоловічими.
Її позиція чітка: жінки — не декор і не «додаток» до експертного пулу, а повноцінні драйвери змін. Ця послідовність робить її прикладом для молодих журналісток, які стикаються з подібними бар’єрами.
Погляди на журналістику та майбутнє медіа
Яна Брензей вважає журналістику ремеслом, яке опановується роками практики. Вона критикує клікбейтні заголовки, маніпулятивні алгоритми соцмереж та анонімні Telegram-канали як джерела дезінформації. Водночас підкреслює цінність «адекватних» медіа, які дотримуються стандартів навіть у найскладніших умовах.
Особливо гостро вона говорить про комунікаційні провали держави під час війни — коли відсутність чітких пояснень щодо мобілізації створює простір для ворожих наративів. У той же час Яна вірить у силу якісного контенту: YouTube та подкасти не замінять репортажну журналістику, але доповнять її, роблячи медіа більш різноманітним та близьким до людей.
Її місія — показувати світ реальним, підтримувати стандарти та допомагати аудиторії орієнтуватися в інформаційному шумі. У 2026 році, коли війна триває, а медіаландшафт продовжує змінюватися, такий підхід залишається актуальним як ніколи.
Хронологія ключових етапів кар’єри
| Рік | Подія | Значення для кар’єри |
| 1992 | Народження в Запоріжжі | Формування характеру та ранніх мрій про телебачення |
| ~2010–2013 | Навчання в Запорізькому національному університеті | Червоний диплом, перше практичне занурення в професію |
| 2013–2015 | Робота кореспондентом в УНІАН (Київ) | Переїзд до столиці, досвід економічної журналістики |
| 2016 | Прихід на СТБ, «Вікна-новини» | Втілення мрії про телебачення, формування стилю ведучої |
| Грудень 2021 | Запуск YouTube-проєкту «Палає» з Еммою Антонюк | Новий формат чесних розмов, зростання популярності під час війни |
| З 24 лютого 2022 | Робота в телемарафоні «Єдині новини» | Інформаційна підтримка країни в найскладніший період |
| Листопад 2025 | Приєднання до Радіо Культура, програма «Час інтерв’ю» | Розширення форматів, фокус на культурному діалозі |
Дані узагальнено на основі публічних джерел, включаючи матеріали Вікіпедії та інтерв’ю на платформі detector.media.
Чому історія Яни Брензей важлива саме зараз
У 2026 році, коли українське суспільство продовжує шукати орієнтири в інформаційному просторі, Яна Брензей залишається однією з тих фігур, які поєднують професійну надійність з людською теплотою. Її шлях — від запорізької студентки до ведучої національних ефірів — доводить, що послідовність, адаптивність та чесність можуть стати сильнішою за будь-які обставини.
Вона не просто транслює новини. Вона створює простір для розмови — на телебаченні, в YouTube та на радіо. У часи, коли довіра до медіа перевіряється щодня, такий підхід стає особливо цінним. Історія Яни Брензей продовжує писатися, і кожен новий ефір, кожна розмова на «Палає» чи Радіо Культура додає до неї нові сторінки — чесні, глибокі та по-людськи близькі.
Її приклад надихає не лише початківців у журналістиці, а й усіх, хто прагне залишатися собою в професії, де тиск і стереотипи досі сильні. Це біографія не про ідеальну героїню, а про реальну жінку, яка обрала шлях правди і послідовно ним іде.
Leave a Reply