Олег Татаров — український правник, доктор юридичних наук і державний службовець, чия кар’єра втілює складний шлях від провінційного містечка до високих посад у системі влади. Народжений 31 серпня 1982 року в Новоукраїнці Кіровоградської області, він пройшов шлях від курсанта міліцейського вишу до заступника начальника Головного слідчого управління МВС, а згодом — до позиції заступника керівника Офісу Президента України з серпня 2020 року. На цій посаді Татаров координує роботу Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора та частково впливає на взаємодію з НАБУ та СБУ.
Його призначення Володимиром Зеленським викликало гостру критику через минуле під час Революції гідності, коли Татаров публічно коментував події як речник МВС. Водночас президент неодноразово захищав його як професіонала, а в серпні 2024 року під час пресконференції заявив, що Татаров разом із Василем Малюком брав участь у ліквідації чеченських диверсантів у Києві на початку повномасштабного вторгнення. Попри петиції про звільнення та чутки наприкінці 2025 року, Татаров зберіг посаду й навіть посилив вплив за нового керівника ОП Кирила Буданова, зокрема через участь у кадрових рішеннях щодо голів обласних військових адміністрацій.
Розуміння цієї постаті допомагає краще бачити, як особисті зв’язки, професійна експертиза в кримінальному процесі та політичні реалії переплітаються в українській владній вертикалі, де питання лояльності, компетентності та суспільної довіри залишаються постійно актуальними.
Ранні роки: степова Новоукраїнка та перші уроки характеру
Маленьке місто Новоукраїнка на Кіровоградщині з його заводами, полями та степовим вітром стало першим світом для Олега Татарова. Тут, у звичайній родині, формувалися риси, які пізніше допомогли йому пройти через жорсткі випробування кар’єри. З дитинства хлопець захопився тайським боксом — дисципліною, що вимагає не лише фізичної сили, а й стратегічного мислення, швидкої реакції та вміння тримати удар.
Цей спорт став для нього справжньою школою. Тайський бокс навчає не здаватися навіть у нерівному поєдинку, зберігати холодний розум під тиском і планувати дії на кілька кроків наперед. Пізніше ці якості проявилися в юридичній роботі, де Татаров часто опинявся в центрі конфліктів і мав захищати позиції, що викликали суперечки. Сьогодні він очолює Київську федерацію тайського боксу, поєднуючи державну службу з громадською діяльністю, яка нагадує про коріння та особисті цінності.
Провінційне походження часто стає перевагою для людей, які досягають вершин. Воно формує практичний погляд на життя, розуміння реальних проблем регіонів і здатність знаходити спільну мову з різними верствами суспільства. Для Татарова це стало фундаментом, на якому він будував подальшу кар’єру в правоохоронних органах.
Освіта та науковий доробок: шлях до визнання в юриспруденції
Татаров отримав ґрунтовну юридичну освіту, що поєднує класичну міліцейську підготовку з сучасними міжнародними стандартами. Його академічні досягнення вражають обсягом і глибиною. Доктор юридичних наук, професор, автор понад 300 наукових праць з кримінального процесу, діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та адвокатури. Він входить до складу спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій і є членом редакційної колегії журналу «Вісник кримінального судочинства».
| Рік | Заклад | Спеціальність / ступінь | Примітка |
|---|---|---|---|
| 2003 | Національний університет внутрішніх справ (Харків) | Правознавство (бакалавр з відзнакою) | Початок міліцейської освіти |
| 2005 | Національна академія внутрішніх справ (Київ) | Правознавство (магістр з відзнакою) | Поглиблена підготовка слідчих |
| 2010 | Київський національний університет імені Тараса Шевченка | Облік та аудит | Другий диплом з відзнакою |
| 2019–2020 | Університет Лондона (дистанційно) | Європейська ліцензія адвоката | Міжнародний досвід |
Наукові інтереси Татарова зосереджені на практичних аспектах кримінального процесу: організація взаємодії підрозділів під час досудового розслідування, доказування, міжнародна правова допомога. Він викладав відповідні дисципліни й активно брав участь у захисті дисертацій. Такий доробок робить його не просто чиновником, а визнаним експертом у галузі, чиї знання впливають на формування підходів до розслідування складних справ.
Служба в МВС: підйом, відповідальність і бурхливі 2013–2014 роки
З 1999 року Татаров розпочав службу в органах внутрішніх справ. Швидке просування по службі привело його в 2011 році на посаду заступника начальника Головного слідчого управління МВС України — начальника управління з організації контролю за розслідуванням злочинів. У цій ролі він відповідав за координацію складних кримінальних проваджень і часто виступав публічним речником відомства.
Період Революції гідності став найгучнішим етапом його міліцейської кар’єри. Татаров регулярно коментував події для ЗМІ. Зокрема, у грудні 2013 року пояснював спробу розгону Майдану потребою забезпечити рух громадського транспорту, хоча постраждали десятки людей. Він висловлював версії про можливе інсценування побиття Тетяни Чорновол та викрадення Дмитра Булатова. У лютому 2014 року заявляв, що міліція не застосовувала вогнепальну зброю проти мітингувальників, а деякі поранення могли бути завдані з-поміж самих протестувальників.
Ці заяви відповідали офіційній позиції МВС того часу, однак після втечі Віктора Януковича та зміни влади вони стали підставою для гострої критики. У лютому 2014 року Татарова звільнили з посади. Попри це, у січні 2014 року він отримав звання «Заслужений юрист України» (за поданням Віталія Захарченка). У листопаді 2013 року його нагородили премією імені Ярослава Мудрого. Ці відзнаки підкреслюють визнання його професійних заслуг у той період, але також стають частиною суперечливої спадщини.
Адвокатська практика: нові ролі та гучні клієнти
Після звільнення з МВС Татаров перейшов у адвокатуру. З 2014 року він став керівним партнером адвокатського об’єднання «Татаров, Фаринник, Головко». У цій якості представляв інтереси помітних клієнтів, зокрема ексзаступника глави Адміністрації Президента Андрія Портнова та нардепа Вадима Новинського. У травні 2019 року від імені клієнтки Олесі Кузнецової (вдови Івана Кузнецова) звертався до СБУ з вимогою розслідувати дії Сергія Стерненка як умисне вбивство та замах на вбивство — це викликало хвилю критики з боку громадськості.
Адвокатська робота вимагала глибокого знання кримінального процесу та вміння працювати в умовах політичного тиску. Татаров успішно поєднував практику з науковою діяльністю, що дозволяло йому залишатися в курсі останніх змін законодавства та судової практики. Цей період став для нього часом професійного зростання в новій якості — вже не як слідчого, а як захисника.
Повернення у владу: призначення в Офіс Президента та нові виклики
5 серпня 2020 року указом Президента Володимира Зеленського Олега Татарова призначили заступником керівника Офісу Президента України. На цій посаді він отримав широкі повноваження з координації правоохоронного блоку: Національної поліції, ДБР, Офісу Генерального прокурора. Призначення одразу викликало протести активістів та родин Небесної сотні, які зібрали петицію з вимогою звільнення (25 тисяч підписів у 2021 році). Зеленський відповів, що Татаров — професіонал і не всі керівники часів Януковича є «старою владою».
Татаров почав роботу в команді, координуючи діяльність кількох ключових силових органів, що часто мають різні підходи до розслідувань та різні рівні незалежності.
Його роль полягає не лише в адміністративному нагляді, а й у формуванні кадрової політики в регіонах та забезпеченні взаємодії між структурами. З часом це призвело до появи мережі земляків з Новоукраїнки на впливових посадах у Нацполіції, МВС та ДБР — факт, який розслідували журналісти проєкту «Схеми».
Скандали, розслідування та репутаційні випробування
Найгучнішим став корупційний скандал навколо компанії «Укрбуд». НАБУ та САП розслідували можливе пособництво в наданні неправомірної вигоди під час будівництва житла для Нацгвардії. У грудні 2020 року Татарова повідомили про підозру, справу кілька разів передавали між органами (НАБУ → СБУ → ДБР), а згодом закрили. Паралельно журналісти «Схем» оприлюднили дані про щонайменше дев’ять перельотів Татарова до Москви у 2017–2019 роках (востаннє — 22 квітня 2019 року, наступного дня після перемоги Зеленського).
Ще один епізод — спроба компанії «Дейрінг Капітал» (пов’язаної з тестем Татарова) отримати земельну ділянку в Києві після його призначення. Сам Татаров назвав цю інформацію фейком. Ці історії підживлювали недовіру частини суспільства, однак судових вироків щодо нього не було.
У серпні 2024 року Зеленський публічно захистив Татарова, заявивши, що той разом із Малюком «вбивав чеченців у Києві» на початку війни, коли «ви були не тут». Це стало одним із найяскравіших моментів оборони репутації Татарова на найвищому рівні.
Діяльність під час війни та сучасний стан (2025–2026)
З початком повномасштабного вторгнення роль Татарова в координації правоохоронних органів набула особливої ваги. Силові структури працювали в умовах екстреного режиму, і саме на його плечі лягла частина відповідальності за взаємодію між різними відомствами. Зеленський неодноразово підкреслював внесок Татарова в захист столиці.
Наприкінці 2025 року, після відставки Андрія Єрмака, з’явилися чутки про можливе звільнення Татарова. Народний депутат Олексій Гончаренко заявляв, що Татарова нібито переводять до ГУР. Однак уже на початку 2026 року, за нового керівника ОП Кирила Буданова, Татаров не лише зберіг посаду, а й посилив вплив — зокрема, через участь у формуванні списку кандидатів на посади голів ОВА. Станом на червень 2026 року він продовжує обіймати посаду заступника керівника Офісу Президента.
Ця стійкість демонструє, наскільки важливою є його роль у внутрішній координації силового блоку навіть у період кадрових ротацій.
Особисте життя, цінності та баланс
Попри насичену кар’єру Татаров зберігає зв’язок з родиною. Колишня дружина Тетяна Олександрівна займалася благодійністю (фонд «Для дітей»). Є син та донька. Тайський бокс залишається важливою частиною життя — не лише як спорт, а як філософія дисципліни та внутрішньої сили. Ця грань особистості часто залишається в тіні публічних скандалів, але саме вона показує людину, яка вміє поєднувати жорстку державну роботу з особистими захопленнями.
Провінційне коріння, спортивна загартованість і глибокі знання в юриспруденції створили унікальний профіль фахівця, який може працювати як у слідчому кабінеті, так і в кабінетах влади. Його історія — це приклад того, як досвід і зв’язки допомагають зберігати позиції навіть у найскладніші часи.
Сьогодні, коли Україна продовжує трансформувати правоохоронну систему, постать Олега Татарова залишається однією з найбільш обговорюваних. Його шлях показує, наскільки тонкою є межа між професійною компетентністю та суспільним сприйняттям, і наскільки важливо зберігати баланс між лояльністю до інституцій та довірою громадян. Розмова про таких людей триває, бо від їхніх рішень залежить якість роботи всієї вертикалі влади.
Leave a Reply