Колишній ув’язнений Олександр з Києва розповів історію окупації колонії на Херсонщині, етапування до Росії, тортури та повернення додому. З 11 років він заробляв на життя, іноді порушуючи закон. У 2021 році його засудили і направили до Голопристанської виправної колонії № 7 на Херсонщині. Чоловік уже мав туберкульоз і цукровий діабет.
Окупація та перші тортури
Після початку окупації новий керівник-колаборант Коновалов допустив жорстоке побиття. Окупанти мали списки «неблагонадійних» і жорстоко карали за дрібні порушення. Пізніше частину ув’язнених евакуювали до Криму, а потім — до Краснодарського краю. У Керчі та Краснодарі їх били, принижували і змушували на відео повторювати антиукраїнські заяви: «Зеленський — погана людина», «Україна напала на Росію». Хто відмовлявся, того били сильніше.
З Краснодара етапували до Волгоградської області. Там вимагали підписати відмову від «злодійських традицій» і згоду на співпрацю. Через відсутність інсуліну Олександр повністю втратив зір. Він домігся медичного огляду і скористався статтею 81 Кримінально-виконавчого кодексу РФ про звільнення через важку хворобу. 24 вересня 2024 року суд ухвалив рішення про звільнення.
Його просто випустили на вулицю. Допомогли українські правозахисники: довезли до кордону, забезпечили квитки. Сім місяців чоловік провів у Грузії, допомагаючи іншим звільненим. Потім через Молдову повернувся в Україну. Після перевірки спецслужбами його етапували до Стрижавської колонії на Вінниччині. 12 серпня 2025 року український суд остаточно звільнив його за станом здоров’я.
Сьогодні Олександр живе в Житомирі, працює помічником капелана і волонтером. Він вважає, що в Україні досі бракує державної програми ресоціалізації звільнених ув’язнених. «Людина виходить за ворота і не знає, як жити далі», — каже він.
Leave a Reply