Свято, яке спочатку відзначали саме 28 липня, а з 2024 року перенесли на 15 липня, уособлює глибоке коріння української державності, що сягає часів Київської Русі. Встановлене указом Президента України № 423/2021 від 24 серпня 2021 року, воно покликане нагадати про понад тисячолітню історію державотворення на наших землях — від князя Володимира Великого, який зробив християнство державною релігією у 988 році, до сучасної незалежної України. Ця дата була обрана не випадково: вона збігалася з церковним днем пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі, і символізувала спадкоємність поколінь.
Нове державне свято з’явилося в період, коли російська пропаганда активно поширювала міфи про «молодість» української держави та спільне «історичне коріння» з Росією. Обираючи 28 липня, влада підкреслила, що українська державність — це не продукт ХХ століття, а результат багатовікової боротьби та культурного вибору, зробленого ще в добу Середньовіччя. Свято стало інструментом формування національної ідентичності, особливо актуальним у часи повномасштабного вторгнення.
Сьогодні, попри календарну реформу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви, суть свята лишається незмінною. Воно вшановує стійкість народу, який століттями обороняв свою землю, і надихає захищати свободу саме тоді, коли ця свобода піддається найжорсткішим випробуванням.
Як народжувалося державне свято 28 липня
Ідея відзначати День Української Державності на офіційному рівні виникла задовго до 2021 року. Ще у лютому 2018-го груп а видатних діячів — колишні президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко, Герой України Левко Лук’яненко, а також інші політики й громадські діячі — запропонувала встановити таку дату. Вони наголошували на необхідності підкреслити спадкоємність української державності від княжих часів.
24 серпня 2021 року, під час урочистостей з нагоди 30-ї річниці незалежності України, Президент Володимир Зеленський підписав Указ № 423/2021. Документ прямо пов’язував нове свято з Днем Хрещення Київської Русі — України та днем пам’яті князя Володимира. Указ підкреслював, що українська державність «сягає своїм корінням часів Київської Русі» і має понад тисячолітню традицію.
У 2022 році Верховна Рада ухвалила закон, який зробив 28 липня вихідним днем. Перші два роки свято відзначали саме в цю дату — з офіційними церемоніями, покладанням квітів до пам’ятників борцям за незалежність та культурними програмами. У 2023 році, після рішення церков перейти на новоюліанський календар, дату перенесли на 15 липня, щоб зберегти зв’язок із церковним вшануванням князя Володимира.
28 липня та князь Володимир Великий: вибір, що визначив долю держави
У 988 році київський князь Володимир Святославич прийняв рішення, яке назавжди змінило вектор розвитку земель, що стали колискою української державності. До того часу Русь залишалася язичницькою, з розрізненими племінними культами. Князь спочатку спробував реформувати язичництво — встановив пантеон богів у Києві, — але швидко зрозумів обмеженість такого підходу для централізованої держави.
Вибір упав на християнство східного обряду. За літописними свідченнями, Володимир відправив послів до різних країн, щоб «випробувати віри». Християнство вразило його красою богослужіння у Константинополі та можливістю політичного союзу з могутньою Візантійською імперією. У 988 році князь охрестився сам (отримавши ім’я Василь), одружився з візантійською принцесою Анною і наказав хрестити киян. Масове хрещення відбулося в водах Дніпра та його притоки Почайни.
Цей акт мав не лише релігійне, а й глибоке державне значення. Єдина віра допомогла об’єднати різноманітні слов’янські та неслов’янські племена під владою Києва. Християнство принесло з собою писемність, освіту, канонічне право та церковну організацію — Київську митрополію. Князь запровадив церковну десятину, почав будівництво храмів (зокрема Десятинної церкви), сприяв поширенню грамотності. Русь увійшла до кола європейських християнських держав, що відкрило нові можливості для торгівлі, дипломатії та культурного обміну.
Цікаво, що особистий знак Володимира — тризуб — став одним із найдавніших символів української державності. Сьогодні він прикрашає герб України, ніби нагадуючи про пряму лінію від княжого Києва до сучасної столиці.
Тисячолітня нитка: від Русі до незалежної України
День Української Державності підкреслює не просто одну подію 988 року, а цілісну традицію державотворення. Після Володимира та його сина Ярослава Мудрого Київська Русь досягла розквіту: з’явився перший писаний кодекс законів — «Руська правда», розвинулася архітектура, мистецтво, міжнародні зв’язки. Навіть після феодальної роздробленості князівства зберігали спільну культурну та правову спадщину.
У наступні століття традиція державності жила в Галицько-Волинському князівстві, у козацькій Гетьманщині XVII–XVIII століть, у спробах відродження у 1917–1921 роках (Українська Народна Республіка). Кожен період додавав нові сторінки боротьби: оборона від печенігів і половців, протистояння іноземним загарбникам, національно-визвольні змагання. Символи — тризуб, синьо-жовті кольори, ідея соборності — проходять крізь століття, ніби невидима нитка, що з’єднує покоління.
Для початківців важливо зрозуміти просту річ: державність — це не лише кордони на мапі. Це система законів, культура, мова, спільна пам’ять і готовність захищати все це разом. Для просунутих читачів очевидна й геополітична глибина вибору Володимира: хрещення стало актом цивілізаційного самовизначення, який відвернув Русь від степових кочових впливів і спрямував її в бік європейської культурної орбіти.
Зміна дати та адаптація свята до сучасності
У 2023 році Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар. День пам’яті святого Володимира змістився з 28 липня на 15 липня. Верховна Рада та Президент ухвалили рішення перенести й державне свято, щоб зберегти символічний зв’язок між церковним і державним вшануванням.
Перші два роки — 2022-й та 2023-й — День Української Державності відзначали саме 28 липня. Це були роки повномасштабної війни, і свято набуло особливого звучання: воно нагадувало, що українці захищають не нову державу, а спадщину, яку бережуть уже понад тисячу років. Офіційні заходи включали покладання квітів до пам’ятників видатним державним діячам, підняття прапорів, освітні програми та культурні події.
Після перенесення дата змінилася, але зміст залишився. 15 липня тепер поєднує державне та церковне вшанування, підкреслюючи, що українська ідентичність формується на перетині історії, віри та культури.
Символіка свята та як його відзначають сьогодні
Міністерство культури розробило спеціальну візуальну айдентику Дня Української Державності. У ній поєднали історичні мотиви — тризуби, орнаменти, що нагадують козацькі прапори, — із сучасними кольорами: синім (з прапора), жовтим (як стрічка на військовій техніці) та малиновим (традиційний колір козацьких знамен). Ці елементи вільно доступні для використання, щоб кожен українець міг долучитися до святкування.
Типові заходи включають:
- офіційні церемонії та підняття державного прапора;
- покладання квітів до могил і пам’ятників борцям за незалежність;
- освітні лекції та виставки в музеях;
- культурні програми, присвячені різним епохам української державності.
У воєнний час особливий акцент роблять на вшануванні захисників — тих, хто сьогодні продовжує справу попередніх поколінь. Свято стає моментом не лише радості, а й глибокої рефлексії: ми святкуємо не абстрактну дату, а живий зв’язок між минулим, теперішнім і майбутнім.
| Рік | Подія | Значення для державності |
|---|---|---|
| 2008 | Встановлено День хрещення Київської Русі — України (28 липня) | Пам’ятна дата, що пов’язала державну традицію з князем Володимиром |
| 2021 | Указ Президента № 423/2021 — запроваджено День Української Державності | Офіційне визнання тисячолітньої спадкоємності державотворення |
| 2022 | Закон про вихідний день 28 липня | Свято стало повноцінним державним вихідним |
| 2023 | Перенесення дати на 15 липня | Адаптація до церковного календаря зі збереженням історичного змісту |
Кожне покоління українців, від княжих дружинників до сучасних захисників, додає нову сторінку до книги нашої державності — книги, написаної не чорнилом, а мужністю й самовідданістю.
Для початківців це свято — чудова нагода почати знайомство з історією: прочитати про князя Володимира, відвідати музей Київської Русі чи просто замислитися, чому тризуб на гербі — це не просто символ, а свідчення тисячолітньої тяглості. Для просунутих читачів — привід глибше проаналізувати, як політичні рішення X століття вплинули на цивілізаційний вибір України й чому цей вибір досі визначає нашу ідентичність у XXI столітті.
28 липня (а тепер 15 липня) — це не просто дата в календарі. Це нагадування, що українська державність — жива, стійка й має глибоке коріння, яке не зруйнувати жодним вторгненням.
Leave a Reply