9 травня Україна відзначає 90-річчя Юрія Іллєнка. Цей видатний кінематографіст стояв у витоках поетичного кіно. Його операторська робота в Тінях забутих предків Сергія Параджанова стала легендарною. А режисерський шедевр Білий птах з чорною ознакою увійшов в історію.
Іллєнко майстерно використовував динамічну камеру. Його кадри наповнені барвистими символами. Образи черпають з архетипів українського несвідомого. Багато мотивів нагадують живопис, яким захоплювався режисер ще до кіно.
Доробок Іллєнка багатий на проривні стрічки. Він знімав горори, притчі, історичні драми, фентезі. Ретроспективу покажуть на фестивалі Миколайчук OPEN у Чернівцях (13–20 червня). Там же представлять його живопис. Ось сім фільмів, які варто переглянути.
Криниця для спраглих (1965)
Режисерський дебют. Притча за сценарієм Івана Драча. Сивого діда Левка полишила родина. Він доглядає криницю в повоєнному селі. Ніхто не цінує його праці. Дід згадує минуле й готується до смерті. Родина повертається. Село змінюється: з’являються електричні стовпи, вітряк, літак. Посвячено акторові Дмитру Мілютенку. Рейтинг топ-100: 21 місце.
Де дивитися: на фестивалі Миколайчук OPEN.
Вечір на Івана Купала (1968)
Фольк-горор за Гоголем. Увібрав українські казки. Перший фільм, який побачили в кінотеатрах. Криниця для спраглих цензура заборонила. Петро кохає дочку хазяїна. Батько проти шлюбу з батраком. У шинку Петро зустрічає Басаврюка — диявола. Той пропонує страшну угоду. Знято на 70-мм плівку. Вражає сюрреалізмом. Рейтинг топ-100: 33 місце.
Де дивитися: на фестивалі Миколайчук OPEN.
Білий птах з чорною ознакою (1971)
Найвищий рейтинг Іллєнка — 8 місце в топ-100. Сценарій з Іваном Миколайчуком. Похмура гуцульська містика 1937-го. Багатодітні Дзвонарі живуть біля кордону. Троє братів кохають одну Дану. Приходять радянська влада, війна. Розбрат і трагедії. Дебют Богдана Ступки.
Де дивитися: на платформі Tytr.
Лісова пісня. Мавка (1980)
Фентезі за Лесею Українкою. Кохання Лукаша й Мавки проти звичаїв. Мавка не пристосовується до людей. Лукаш не опирається спокусам. Ліс і природа — окремі герої. Кадри як картини. Людмила Єфименко — Мавка, муза режисера. Грала в його фільмах 80-х.
Де дивитися: на вечорі-триб’юті 9 травня в кінотеатрі Оскар та на фестивалі Миколайчук OPEN.
Легенда про княгиню Ольгу (1984)
Дослідження Повісті минулих літ. Через спогади ненадійних оповідачів. Три правди про Ольгу від Людмили Єфименко. Володимир Великий згадує бабусю на смертному ложі. Образ сили, мудрості, далекоглядності. Знято російською. Україномовну версію створили 2015-го. Єфименко озвучила себе.
Лебедине озеро. Зона (1990)
Копродукція Швеції, Канади, СРСР, США. Сценарій Сергія Параджанова. Прем’єра в Каннах. Тюремна драма. В’язень тікає за три дні до звільнення. Ховається в постаменті “Серп і молот”. Зустрічає жінку. Закохуються. Охоронець дає кров умираючому. “Шерстяні” відкидають його через кров “собаки”.
Де дивитися: на фестивалі Миколайчук OPEN.
Молитва за гетьмана Мазепу (2001)
Фантасмагорія про Петра I, Карла XII, Мазепу на Полтавщині. Діалог антагоністів. Петро плюндрує саркофаг. Мазепа встає з могили. Розповідає життя. Прем’єра на Берлінале. Рейтинг топ-100: 36 місце. Заборонено в Україні 2025-го через Нікіту Джигурду (Карл XII). Режисер пояснював сину: актор — “самозакоханий псих” як герой.
Де дивитися: на Takflix (переозвучена та перемонтована версія).
Leave a Reply