День кримінального розшуку України — це щорічне професійне свято, яке 15 квітня вшановує оперативників, що стоять на передовій боротьби зі злочинністю. Саме цього дня 1919 року Декретом Раднаркому УСРР започаткували службу судово-карного розшуку, яка згодом трансформувалася в потужний підрозділ сучасної Національної поліції. Сьогодні карний розшук — це не просто детективи в плащах, а високопрофесійна машина, яка розплутує найскладніші справи, від умисних вбивств до організованих злочинних груп, і робить щоденне життя українців безпечнішим навіть у найтемніші часи війни.
Свято нагадує про еволюцію служби від радянських часів через реформи незалежності до сьогоднішнього Департаменту карного розшуку в складі Кримінальної поліції. Оперативники щодня ризикують життям, використовуючи передові методи оперативно-розшукової діяльності, щоб попереджати злочини, розшукувати зниклих і затримувати небезпечних злочинців. У 2025 році підрозділи розкрили понад 71 тисячу злочинів, з них майже 46 тисяч — тяжких і особливо тяжких, демонструючи, як відданість і технології перемагають хаос.
Це свято — визнання тих, хто працює в тіні, збирає докази по крихтах і відновлює справедливість. Воно підкреслює роль карного розшуку в захисті національної безпеки, особливо під час повномасштабного вторгнення, коли функції розширилися до документування воєнних злочинів і викриття колаборантів.
Історія виникнення та еволюція служби карного розшуку
15 квітня 1919 року стало поворотним моментом для правоохоронної системи України. Декретом Раднаркому УСРР «Про організацію судово-карного розшуку» створили окрему секцію при Народному комісаріаті юстиції. Це був відповідь на хаос після революції: грабежі, вбивства та бандитизм заполонили вулиці. Перші оперативники, часто без сучасних інструментів, покладалися на інтуїцію, агентурну мережу та швидкість реакції. Уже в 1920 році службу передали до НКВС УСРР і об’єднали з міліцією, а до 1930-го сформували Головне управління міліції і карного розшуку.
Радянський період приніс як досягнення, так і складнощі. Служба розвивалася, впроваджуючи наукові методи дактилоскопії та криміналістики, але водночас переживала репресії та політичний тиск. Після здобуття незалежності структура зазнала кардинальних змін. У 2002 році її реорганізували в Департамент карного розшуку МВС, а з 2015 року, під час масштабної реформи органів внутрішніх справ, підрозділ увійшов до блоку Кримінальної поліції Національної поліції України. Реформа принесла нові стандарти: прозорість, європейські підходи до оперативної роботи та акцент на правах людини.
Сьогодні Департамент карного розшуку — це не архаїчна структура, а динамічна система, яка адаптується до сучасних загроз: від кіберзлочинів до воєнних викликів. Кожна реорганізація робила службу ефективнішою, зберігаючи головне — відданість захисту суспільства.
Сучасна структура та ключові завдання Департаменту карного розшуку
Департамент карного розшуку Національної поліції України діє як центральний орган у складі Кримінальної поліції. Його очолює генерал поліції третього рангу Вадим Володимирович Дзюбинський. Підрозділ координує роботу регіональних управлінь, забезпечує єдину політику протидії злочинності та аналізує оперативну обстановку по всій країні.
Основні завдання чітко визначені законом і охоплюють не тільки реакцію на злочини, а й їх профілактику. Оперативники працюють з джерелами інформації, застосовують технічні засоби і співпрацюють із слідчими, прокуратурою та іноземними колегами.
| Категорія | Конкретні завдання | Приклади застосування |
|---|---|---|
| Розшук осіб | Пошук втікачів від правосуддя, зниклих безвісти, боржників, дітей за виконавчими документами | Встановлення особи невпізнаних трупів, розшук психічно хворих, які потребують примусової допомоги |
| Боротьба зі злочинами | Попередження, виявлення та розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів | Розслідування справ організованих груп, злочинів проти життя та власності |
| Оперативна діяльність | Аналіз криміногенної ситуації, використання поліграфа, моніторинг медіа | Спільні операції з Державною кримінально-виконавчою службою, міжнародна співпраця |
За даними npu.gov.ua, ці функції постійно вдосконалюються: від впровадження нових методів негласної роботи до захисту персональних даних. Кожен оперативник проходить спеціальну підготовку, щоб діяти точно, законно і ефективно.
Роль карного розшуку в умовах воєнного стану
Повномасштабне вторгнення Росії кардинально змінила пріоритети карного розшуку. Оперативники не тільки продовжують боротися зі звичайною злочинністю, а й беруть участь у документуванні воєнних злочинів, викритті диверсій і колабораціонізму. Функціонал розширився: від захисту тилу до роботи на деокупованих територіях, де доводиться відновлювати справедливість серед руїн.
За два роки повномасштабної війни (станом на 2024 рік, за даними mvs.gov.ua) працівники кримінальної поліції розкрили понад дві тисячі умисних вбивств, п’ятсот зґвалтувань і шістнадцять тисяч майнових злочинів. Ліквідовано 185 організованих груп. Вилучено понад одинадцять тисяч одиниць вогнепальної зброї, тисячі гранатометів і гранат. У взаємодії з СБУ викрито сотні фактів колабораційної діяльності, затримано понад півтори тисячі підозрюваних у співпраці з ворогом.
У 2025 році результати не зменшилися: розкрито 71 893 злочини, з яких 45 827 — тяжкі. Особливо вражають цифри по майнових злочинах — 2529 крадіжок з помешкань, 899 незаконних заволодінь транспортом і понад 7500 шахрайств. Блокування нелегальної зброї дало 3401 одиницю вогнепальної зброї, 14 тисяч гранат і тонни вибухівки. Ці цифри — не просто статистика, а доказ, що карний розшук тримає фронт безпеки всередині країни.
Щоденна робота оперативників: ризики, методи та людський фактор
Робота в карному розшуку — це постійний адреналін і психологічне навантаження. Оперативники працюють уночі, коли злочинці активніші, збирають докази по крихтах: від відбитків пальців до цифрових слідів у месенджерах. Вони спілкуються з агентами, проводять спостереження, використовують поліграф і сучасні технічні засоби, зберігаючи при цьому повну конфіденційність.
Кожен день може принести несподіванку — від затримання серійного злочинця до розшуку дитини, яка зникла за особливих обставин. Ризик для життя реальний: перестрілки, погоні, тиск від кримінальних авторитетів. Але саме ця відданість робить оперативників справжніми героями тилу. Багато хто поєднує службу з волонтерством або роботою на передовій, бо війна не відпускає нікого.
Підготовка фахівців відбувається в профільних закладах МВС, де майбутні оперативники вивчають криміналістику, психологію допиту та міжнародне право. У нашій практиці ми стикалися з випадками, коли один вдалий аналіз оперативної інформації рятував десятки життів, — це не перебільшення, а реальність щоденної боротьби.
Традиції святкування та вшанування професіоналів
15 квітня в підрозділах карного розшуку панує особлива атмосфера. Керівництво вручає відомчі нагороди — нагрудні знаки «За безпеку народу», «За відзнаку у службі», присвоює чергові спеціальні звання. Міністр внутрішніх справ і голова Національної поліції особисто вітають оперативників, підкреслюючи їхній внесок у безпеку держави.
Свято не обмежується формальними заходами. Колективи збираються, діляться історіями, згадують колег, які загинули на службі. Це момент, коли суспільство може сказати «дякую» тим, хто працює непомітно. У 2026 році, як і щороку, відзнаки отримали найкращі — за розкриття резонансних справ і мужність у складних умовах.
Для родин оперативників цей день — нагода відчути підтримку. Дружини та діти знають, наскільки важко чекати чоловіка чи батька з чергування, де кожна ніч може бути останньою.
Значення свята для суспільства та майбутнє служби
День кримінального розшуку України — це не тільки про поліцейських. Це про довіру до держави, яка захищає своїх громадян. Кожне розкрите вбивство, кожна затримана банда, кожна знайдена дитина зміцнює відчуття безпеки. У воєнний час ця довіра стає особливо цінною: оперативники допомагають відновлювати нормальне життя на звільнених територіях.
Майбутнє карного розшуку — в інтеграції штучного інтелекту, посиленні міжнародної співпраці та ще глибшій цифризації. Служба вже сьогодні вивчає досвід європейських колег, адаптує найкращі практики. Але головне залишається незмінним: люди. Професіонали, які люблять свою справу і готові йти до кінця.
Коли ви чуєте про чергове розкриття злочину, знайте — за цим стоїть команда карного розшуку. Вони не шукають слави. Вони просто роблять свою роботу. І завдяки їм Україна стає сильнішою щодня.
Leave a Reply