Олександра Заріцька постає як одна з найяскравіших постатей сучасної української музики — фронтвумен гурту KAZKA, чия творчість поєднує електропоп, етно-мотиви та щиру емоційну глибину. Народжена 3 серпня 1992 року в Харкові, вона здобула юридичну освіту, проте обрала сцену, де закони диктує не кодекс, а внутрішній ритм. Її шлях від перших шкільних виступів до світових чартів з хітом «Плакала» демонструє, як наполегливість і автентичність перетворюють особисті випробування на універсальні історії, що резонують з мільйонами слухачів.
Сьогодні, у 2026 році, гурт переживає оновлення складу вперше за десятиліття, а сама співачка продовжує активну діяльність як культурна амбасадорка — від виступів з гімном у центрі Нью-Йорка до благодійних ініціатив. Її музика не просто розважає, а зцілює, об’єднує українські серця по всьому світу та нагадує про силу ідентичності в часи випробувань. Для початківців її історія стає практичним прикладом сміливості йти за покликанням, для просунутих — матеріалом для аналізу того, як фольклорні корені органічно вростають у сучасні електронні аранжування, створюючи новий звуковий ландшафт.
Ранні роки в Харкові: бунт, комплекси та перші акорди мрії
У шкільні роки Олександра Заріцька вже проявляла той непокірний характер, який згодом став основою її артистичної ідентичності. Вона відверто протестувала проти шкільної форми, домашніх обов’язків і нав’язаних правил. Мама працювала вчителькою в тій самій школі, що лише посилювало контроль і напругу. Компанія дівчат, до якої вона належала, вважалася «супер відірваною» — їх кілька разів розформовували по класах, збирали педради. Бабуся Анастасія згадувала, як маленька Саша прямо заявляла: юриста з неї не вийде, бо це нудно, попри сподівання батька-адвоката на допомогу в його справі.
Паралельно з внутрішнім бунтом росли й болісні комплекси щодо зовнішності. Дівчина була повненькою, займалася танцями й любила їх, доки партнер по парі не відмовився танцювати з нею через вагу. Це стало першим серйозним ударом. У підлітковому віці ситуація загострилася до розладу харчової поведінки. Вона ховала дієти від батьків, пробувала голодування по кілька днів, зриви, сльози й самоненависть. Публікації в тогочасних мережах просували екстремальні методи — вода, фрукти, повна відмова від їжі. Цикл повторювався: ненависть до відображення в дзеркалі, тижні без виходу з дому, нове голодування. Сьогодні вона відкрито говорить про цей період як про важкий, але пройдений етап, що навчив приймати себе.
Перший вихід на сцену стався у 10 класі — приблизно 2008–2009 років. Схвальні відгуки стали тим поштовхом, який закріпив мрію. Навіть без зв’язків, «правильної» фігури чи уваги світу вона продовжувала співати на кастингах. Цей ранній досвід загартував характер і підготував до майбутніх випробувань, коли доведеться обирати між стабільною професією та невизначеним, але бажаним шляхом.
Від юридичного університету до сцени: поворот, що змінив усе
У 2014 році Олександра Заріцька закінчила Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого в Харкові. Диплом юриста лежав у шухляді, а сама вона вже відчувала: цей шлях не для неї. Після випуску вона переїхала спочатку до Одеси, а згодом — до Києва. Того ж року відбулася участь у шоу «Голос країни». Вона виконала «Price Tag» Jessie J і отримала порівняння з Adele — комплімент, який одночасно надихав і тиснув очікуваннями.
Цей період став точкою неповернення. Сімейні очікування (батько сподівався на юридичну кар’єру) відійшли на другий план перед внутрішнім покликанням. Переїзд до столиці, нові контакти, перші серйозні прослуховування — усе складалося в мозаїку, де кожен елемент вів до музики. Вона не просто «кинула» стабільність — вона свідомо обрала невизначеність, бо інакше не могла. Такий вибір вимагає внутрішньої сили, якої в неї вистачило завдяки шкільним випробуванням.
Народження гурту KAZKA та феномен «Плакала»
У 2017 році Олександра Заріцька разом з мультиінструменталістом Микитою Будашем створила гурт KAZKA. Початкова концепція передбачала три незвичайні дівчини: вона як «дівчина в тілі», інша — кучерява з білим волоссям, шукали ще одну, можливо, темношкіру. Гурт планували для Яни Соломко, але та обрала сольну кар’єру. Згодом до складу приєднався Дмитро Мазуряк (духові інструменти, сопілка — з 2018 року). Саме ця комбінація — потужний жіночий вокал, електронні аранжування Будаша та автентичний український дух сопілки — стала візитівкою.
Того ж року гурт пройшов кастинг на «Х-фактор» і посів 7 місце. А вже наступного — 2018 — «Плакала» вибухнула як справжній феномен. Композиція увійшла до світових чартів, зібрала сотні мільйонів прослуховувань, отримала ремікси (зокрема від R3HAB). У чому секрет? Не лише в мелодії чи продакшені. Пісня говорить про вразливість як про форму сили — плач не слабкість, а чесне проживання емоцій. У поєднанні з сучасними бітами та ледь помітними фольклорними інтонаціями вона стала саундтреком для тих, хто шукав катарсис.
Того ж 2018 року KAZKA посіли 15 місце на національному відборі на Євробачення. Альбом «Karma» (27 квітня 2018) закріпив успіх. Далі вийшли «Nirvana» (2019) та «SVIT» (2021). Гурт отримав нагороди: найкращий альбом, найкраща пісня, найкращий кліп за версією музичних премій. Музика KAZKA — це електропоп з елементами інді, IDM та етно. Сопілка Мазуряка не просто прикраса — вона переносить слухача в українське поле, до предків, а електроніка робить це сучасним, танцювальним і глобальним.
Дискографія та творча еволюція
Основні релізи гурту демонструють послідовний розвиток від експериментального дебюту до зрілого, впізнаваного звучання.
| Альбом / Реліз | Рік | Ключові треки | Особливості та вплив |
|---|---|---|---|
| KARMA | 2018 | «Плакала», «Свята», «Карма», «Сама», «Запала» | Проривний альбом. «Плакала» стала світовим хітом, альбом — найкращим за версією премій. |
| NIRVANA | 2019 | «Пісня сміливих дівчат», інші емоційні треки | Більш зріле звучання, посилення фольклорних мотивів у сучасній обгортці. |
| SVIT | 2021 | Треки, що продовжують тему внутрішнього світла та сили | Альбом, що вийшов у період пандемії та початку повномасштабної війни — символ надії. |
Окрім альбомів, гурт випускав потужні сингли та співпрацював з Юрієм Нікітіним та Андрієм Данилком. У 2019 році Олександра озвучила персонажа в українському дубляжі «Історії іграшок 4». Восени 2021 року вийшла книга «Kazka: Чарголос» — своєрідний щоденник творчого процесу.
Особисте життя: від зіркової хвороби до гармонії з собою
Шалена популярність після «Плакала» принесла й «зіркову хворобу». Немає школи, де вчать, що слава не триває вічно й мільйони компліментів можуть закінчитися. Поразка на Євробаченні (національний відбір) стала корисним «приземленням». Олександра зізнавалася, що це допомогло переосмислити цінності.
У стосунках вона пройшла свій шлях. На «Х-факторі» зустрічалася з Михайлом Панчишиним. Потім — тривалі, але непрості стосунки з Павлом Тараненком (музикант і motion-дизайнер). Знайомі з 2018-го, серйозно почали зустрічатися близько 2021-го. Сьогодні це п’ять років разом, два з яких заручені. Вони доповнюють один одного — інь-янь. Спільне хобі — відеоігри. Правило просте: не грати окремо. Вона «підсадила» його на ігри, а він привніс спокій у її динамічне життя.
Весілля відклали через війну — «не та атмосфера, поки бомблять Харків». Хочеться масштабного свята на 350 гостей, з душею, коли можна повністю насолоджуватися. У 2025 році в одному з інтерв’ю вона знайшла в сумочці чек з передбаченням «чекай — прийде велика радість» і з усмішкою сказала: «Можливо, про те, що я скоро завагітнію. Чекаємо і отримуємо. А може, я вже вагітна?» — це був легкий, але щирий натяк на плани щодо сім’ї.
Окремий важливий пласт — робота з тілом. Від самоненависті до моменту, коли вона вперше з радістю подивилася в дзеркало після схуднення та регулярних тренувань. Сьогодні вона ділиться результатами без токсичності, підкреслюючи: головне — не цифра на вагах, а відчуття себе.
Місія за межами сцени: благодійність, культура та виклики 2024–2026
Олександра Заріцька ніколи не обмежувалася лише сценою. У 2018 році вона долучилася до благодійного фотопроєкту «Щирі. Свята» — популяризація українського народного костюма, кошти на реконструкцію Музею Івана Гончара. У 2024–2025 роках вона приєдналася до реєстру донорів кісткового мозку в Охматдиті — конкретна, практична допомога дітям.
У 2025–2026 роках гурт KAZKA переживає історичні зміни. Дмитро Мазуряк мобілізувався до Збройних сил України. Микита Будаш взяв тривалу паузу. Це перше кардинальне оновлення складу за десять років. Олександра відкрито коментувала ситуацію: колектив продовжує працювати в новому форматі, концерти тривають (зокрема, заплановані виступи в Києві). Паралельно вона перебувала в США з культурною місією — ходила на мітинги, розповідала про Україну світу й виконала гімн у центрі Нью-Йорка. Це не просто гастролі — це культурна дипломатія в дії.
Філософія та те, що залишається після оплесків
У своїх інтерв’ю (зокрема для Marie Claire та інших видань) Олександра Заріцька неодноразово підкреслює: жінки для неї — супергероїні. Музика, яку вона створює, розкриває жіночу силу не через відсутність сліз, а через чесність проживання емоцій. Вона підтримує ЛГБТК+ і квір-людей (у 2021 році називала себе квіром на знак солідарності, пізніше уточнювала, що це була позиція підтримки, а не особиста ідентифікація).
Її історія корисна і для тих, хто тільки починає, і для тих, хто вже пройшов частину шляху. Вона показує: юридичний диплом не заважає стати співачкою світового рівня. Комплекси щодо ваги можна перетворити на прийняття. Зіркова хвороба лікується смиренням. А музика — це не тільки про сцени та нагороди, а про те, щоб залишати після себе слід у серцях людей.
Сьогодні, коли гурт виходить на сцену в оновленому складі, а Олександра Заріцька продовжує творити, виступати й підтримувати, її історія триває. Десять років KAZKA — це не просто дискографія. Це історія про те, як одна харківська дівчина з бунтарським характером і великим серцем знайшла свій голос і подарувала його країні, яка так потребує зцілення та єдності. І цей голос звучить далі — чистий, потужний, упізнаваний.
Leave a Reply