Зйомка військових у 2026-му — це не просто натискання кнопки на смартфоні, а дія, яка може врятувати права однієї людини чи поставити під загрозу життя багатьох. Закон дозволяє фіксувати дії працівників ТЦК та поліції в громадських місцях, якщо не потрапляють військові об’єкти, техніка чи позиції, але категорично забороняє будь-яку зйомку, яка розкриває переміщення ЗСУ, роботу ППО чи розташування підрозділів. Головна відповідь проста: можна, коли це захищає вас від свавілля посадовців, і не можна, коли це допомагає ворогу. Між цими полюсами лежить сіра зона, де один необережний кадр перетворюється на кримінальну справу.
Стаття 114-2 Кримінального кодексу України чітко карає за поширення такої інформації — від трьох до восьми років позбавлення волі залежно від тяжкості, а з обтяжуючими обставинами й до дванадцяти. Водночас стаття 307 Цивільного кодексу захищає ваше право документувати публічних службовців на вулиці, у ЦНАПі чи транспорті. Різниця між дозволеним і небезпечним часто ховається в деталях: чи видно в кадрі блокпост, чи є геотег, чи збираєтеся ви викладати відео в мережу.
У реальності тисячі українців щодня стикаються з цим вибором — від звичайного перехожого, який хоче зафіксувати вручення повістки, до журналіста, що шукає правду. Розібратися в правилах означає не лише уникнути в’язниці, а й зберегти довіру до наших захисників і власну свободу.
Як законодавство формувало сучасні правила зйомки
З перших днів повномасштабного вторгнення держава почала затягувати гайки навколо інформації, яка могла б стати подарунком для ворожої розвідки. Уже 24 березня 2022 року Верховна Рада ухвалила зміни до Кримінального кодексу, народивши статтю 114-2. Цей крок не виник на порожньому місці — він став реакцією на реальні випадки, коли опубліковані в соцмережах відео з колонами техніки допомагали ворогу коригувати удари.
Воєнний стан, продовжений до серпня 2026 року, дає законну підставу для таких обмежень. Закон «Про державну таємницю» та накази Генерального штабу ЗСУ доповнили заборону фото- та відеофіксації військових об’єктів, місць дислокації, переміщення підрозділів і роботи протиповітряної оборони. Але паралельно зберегли конституційне право на інформацію: стаття 34 Основного Закону досі діє, просто з воєнними корективами.
За ці чотири роки судова практика сформувала чіткі орієнтири. Сотні вироків за статтею 114-2 показали: кримінальна відповідальність настає не за сам факт зйомки, а за поширення. Зняли для себе — зазвичай без наслідків. Виклали в TikTok чи Telegram з геолокацією — уже проблема.
Що саме заборонено, а що дозволено: розбір по пунктах
Головне правило звучить так: публічне місце плюс дії посадовця дорівнює зелене світло для камери. Але варто лише поруч з’явитися військовій техніці чи позиціям — і ситуація змінюється кардинально.
Ось чітке порівняння, яке допомагає новачкам і професіоналам швидко орієнтуватися:
| Ситуація | Можна знімати? | Чому | Ризики |
|---|---|---|---|
| Вручення повістки ТЦК на вулиці | Так, відкрито | Посадовці — публічні особи, стаття 307 ЦК | Низькі, якщо не видно військових об’єктів |
| Пересування колони ЗСУ по трасі | Ні | Стаття 114-2 КК, ідентифікація на місцевості | 5–8 років позбавлення волі |
| Робота поліції на блокпосту без військової техніки | Так | Громадське місце, не розголошення таємниці | Мінімальні |
| Зйомка ППО чи позицій поблизу міста | Категорично ні | Закон «Про державну таємницю» | До 12 років з обтяжуючими |
Дані таблиці ґрунтуються на чинному Кримінальному кодексі та роз’ясненнях юристів станом на 2026 рік. Запам’ятайте: навіть якщо ви зняли «для себе», поширення в будь-якій формі — усно, через месенджер чи соцмережу — вже підпадає під статтю.
Реальні сценарії: як поводитися на вулиці, біля ТЦК і блокпосту
Уявіть типовий ранок у великому місті. Група оповіщення підходить до чоловіка на зупинці. Камера в руці — ваш щит. Фіксуйте розмову відкрито, тримайте телефон так, щоб не заважати. Якщо працівник ТЦК починає вимагати «зупини зйомку», спокійно нагадуйте про статтю 307 Цивільного кодексу. У нашій практиці такі відео не раз ставали доказом у судах, коли дії посадовців виходили за рамки закону.
Інша картина: ви їдете авто і помічаєте військову колону. Телефон лишається в кишені. Навіть якщо дуже хочеться зафіксувати для історії — не робіть цього. Один клік може стати координатами для ворожої ракети, ніби відчиняє двері до біди, яку ніхто не зможе закрити.
Біля блокпосту ситуація ще делікатніша. Поліцейський має право вимагати не знімати, якщо поблизу військові. Краще вимкнути камеру і пройти перевірку. Але якщо поліція чи ТЦК перевищують повноваження щодо вас особисто — знімайте, бо це вже захист ваших прав.
Чек-лист безпечної зйомки для новачків і досвідчених
Перед тим, як натиснути «запис», перевірте себе за п’ятьма пунктами:
- Місце. Громадське? Без військових об’єктів у кадрі? Якщо сумніваєтеся — краще не ризикувати.
- Об’єкт. Знімаєте саме дії посадовця, а не техніку чи позиції? Тоді зелений світ.
- Поширення. Плануєте викладати? Перевірте, чи не можна ідентифікувати підрозділ за ландшафтом, номерами чи навіть звуками.
- Геотег. Вимкніть автоматичне визначення місця — це найчастіша пастка 2026 року.
- Реакція. Якщо вимагають зупинити — не сперечайтеся фізично, але зафіксуйте саму вимогу. Потім звертайтеся до адвоката.
Для просунутих додається ще пункт: використовуйте редактори, щоб розмити обличчя військових чи номери техніки, якщо відео все ж потрібно зберегти для внутрішнього архіву. Професійні журналісти проходять акредитацію при Міністерстві оборони — це єдиний легальний спосіб працювати в «гарячих» зонах.
Етична та людська сторона питання
За лаштунками сухих статей стоїть жива реальність. Кожен військовий, якого ви знімаєте на позиції, ризикує не лише собою, а й товаришами. Ворог використовує навіть найневинніші ролики для OSINT-аналізу. З іншого боку, свавілля окремих посадовців ТЦК без фіксації може перетворити державу на машину, яка ламає долі безконтрольно.
Українське суспільство 2026 року балансує на цій тонкій межі. Ми пишаємося нашими захисниками і водночас хочемо, щоб влада не перетворювалася на вседозволеність. Зйомка стає інструментом балансу: вона нагадує, що кожен, хто носить форму, діє від імені держави і має відповідати за свої вчинки.
Багато хто розповідає історії, коли відео врятувало людину від незаконного затримання. Інші згадують, як необережне селфі біля блокпосту призвело до обшуку і довгих розмов у СБУ. Емоційний вантаж лежить на обох сторонах — і на цивільних, і на військових.
Поширені міфи, які коштують свободи
Міф №1: «Військових взагалі не можна знімати». Насправді можна — якщо це не розголошення таємниці. Міф №2: «ТЦК забороняє зйомку офіційно». Ні, такого закону немає. Міф №3: «Якщо не поширювати, то все ок». Зйомка для себе зазвичай безпечна, але якщо вас зупинять і знайдуть відео — почнуть перевіряти контекст.
Найнебезпечніший міф — «мене не помітять». У 2026-му алгоритми моніторингу соцмереж працюють швидше, ніж здається. Один репост — і справа вже в Єдиному реєстрі.
Поради для журналістів, блогерів і звичайних громадян
Початківцям радимо починати з простого: тренуйтеся знімати в безпечних громадських місцях, вивчайте закон і завжди тримайте поруч контакти гарячої лінії правозахисників. Просунутим — інвестуйте в якісне обладнання з можливістю швидкого розмиття і вивчайте судову практику 2025–2026 років.
Пам’ятайте: найкраща зйомка — та, яка не зашкодить обороні. Якщо сумніваєтеся, краще відправте матеріал до офіційних каналів ЗСУ чи зверніться по акредитацію. Так ви збережете і свободу, і довіру до країни, яку всі ми захищаємо.
Кожного разу, коли рука тягнеться до телефону, згадайте: цей кадр може стати або щитом справедливості, або випадковим пострілом у спину нашим захисникам. Вибір за вами — і він завжди має бути свідомим.
Leave a Reply