Костянтин Михайлович Золотухін — це ім’я, яке назавжди вписане в історію оборони України як приклад професійної мужності та людської самовідданості. Народжений у сільській глибині Кіровоградщини, він пройшов шлях від звичайного хлопця, закоханого в швидкість і тварин, до розвідника-далекомірника 81-ї окремої аеромобільної бригади, чиї дії в перші дні повномасштабного вторгнення допомогли стримати ворога під Ізюмом. Його історія розкриває не лише трагедію втрати, а й силу характеру, сформовану в мирному житті та загартовану на фронті.
У віці 28 років Костянтин загинув 7 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу Ізюма Харківської області. За чотири дні до 29-річчя він проявив ініціативу, знищивши ворожу бронетехніку та завдавши втрат розвідувальним групам противника. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня згідно з Указом Президента України № 214/2022, він став одним із тих тисяч воїнів, чиї конкретні вчинки в критичні години березня 2022-го дозволили Україні вистояти на сході та півночі.
Сьогодні пам’ять про Костянтина живе в рідній Гаївці Тишківської громади, де його проводжали всі односельці, у спогадах командирів 81-ї бригади та в національній свідомості. Його шлях показує, як звичайна людина з сільської родини, яка любила історію, допомагала батькам і піклувалася про тварин, у момент загрози перетворюється на професіонала, здатного діяти рішуче й ефективно проти переважаючих сил.
Дитинство та формування характеру в гаївських полях
У селі Гаївка Добровеличківського району Кіровоградської області 11 березня 1993 року народився Костянтин. Родини тут традиційно цінували працю на землі, взаємодопомогу та відповідальність. Хлопчик ріс серед пшеничних ланів і тихих вуличок, де кожен знав сусіда. У 2000 році він пішов до першого класу Гаївської загальноосвітньої школи І-III ступенів. Вчителі згадували його як старанного, ввічливого учня, який любив історію та завжди мав багато друзів. Він не боявся фізичної роботи й охоче допомагав батькам по господарству.
Після школи Костянтин здобув фах газоелектрозварювальника в Піщанобрідському аграрному професійному ліцеї. Технічна спеціальність дала йому практичні навички та розуміння техніки — якості, які пізніше стали в пригоді на військовій службі. Ще в мирному житті він захоплювався автомобілями та швидкою їздою, любив котів і собак. На передовій ці риси проявилися по-новому: розвідник піклувався про безпритульних тварин біля позицій і лікував їх, коли мав змогу. Командири та побратими відзначали його оптимізм, добре почуття гумору та нульову толерантність до несправедливості. Ці риси не були абстрактними — вони формували людину, яка в бою діяла не з примусу, а з внутрішнього переконання.
Сільське коріння дало Костянтину глибоке відчуття відповідальності за землю. У роки, коли Україна переживала Революцію Гідності та початок агресії на сході, багато молодих чоловіків з таких сіл обирали військову службу не заради романтики, а як продовження захисту рідного простору. Костянтин не став винятком.
Військовий шлях: від призову 2015 року до професійного розвідника
У 2015 році Костянтина призвали до лав Збройних Сил України. Службу він проходив у Рубіжному Луганської області. Після строкової служби залишився в Національній гвардії за контрактом. Це рішення свідчило про серйозність намірів: не кожен повертається до армії після демобілізації, особливо в період відносного затишшя. Згодом він обійняв посаду розвідника-далекомірника (або розвідника-телефоніста за деякими документами) у II відділенні розвідувального взводу військової частини А-0641, що базувалася в Костянтинівці Донецької області.
У складі 90-го окремого аеромобільного батальйону імені героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова (81-ша окрема аеромобільна бригада Десантно-штурмових військ) Костянтин пройшов додаткову підготовку. Розвідник-далекомірник — це фахівець, який не просто «дивиться вперед». Він вимірює відстані за допомогою спеціальних приладів, коригує вогонь артилерії, виявляє ворожі позиції та передає координати. У сучасній війні така роль вимагає поєднання фізичної витривалості, технічної грамотності та психологічної стійкості. Костянтин опанував ці навички на високому рівні — командир пізніше назве його професіоналом, сміливим, ризиковим, безстрашним та ініціативним.
Служба в 81-й бригаді до 2022 року включала участь у операціях на сході. Бригада мала досвід стримування російських сил у Донецькій області. Цей досвід став фундаментом для дій у перші тижні повномасштабного вторгнення, коли підрозділи перекидали на нові напрямки.
Початок повномасштабного вторгнення та роль 81-ї бригади
24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне вторгнення. Російські війська намагалися швидко просунутися з півночі через Сумщину та Чернігівщину, а також створити плацдарм на Харківщині. Ізюм, важливий транспортний вузол, став однією з ключових цілей — його захоплення дозволяло з’єднати північне та східне угруповання та відкрити шлях на Дніпро.
81-ша окрема аеромобільна бригада опинилася в епіцентрі оборони Харківської області. Аеромобільні частини, здатні швидко перекидатися та діяти в тилу або на флангах, відіграли критичну роль у перші тижні. Вони не просто тримали позиції — проводили розвідку, влаштовували засідки та знищували ворожу техніку, використовуючи, зокрема, протитанкові ракетні комплекси NLAW, які Великобританія передала Україні наприкінці лютого — на початку березня.
Костянтин Золотухін із позивним «Золотой» перебував на передовій із перших днів. Його підрозділ діяв північніше Ізюма, в районі населених пунктів на підступах до міста. Розвідувальні групи моніторили пересування російських колон, виявляли дозори та коригували удари по бронетехніці. У той період ворог ще розраховував на швидку перемогу й активно просувався, тому кожна успішна дія українських розвідників мала стратегічне значення — вона уповільнювала наступ і давала час на перегрупування основних сил.
Героїчні дії 6 березня: ініціатива, яка змінила хід бою
6 березня 2022 року північніше Ізюма, поблизу населеного пункту Глинське, розвідгрупа Костянтина виявила ворожий розвідувальний дозор. Не чекаючи наказу зверху, Костянтин проявив ініціативу — відкрив вогонь із протитанкового ракетного комплексу NLAW по ворожій бронетехніці, одночасно ведучи вогонь по піхоті, що рухалася до Глинського. Влучний постріл знищив броньовану машину та завдав втрат противнику.
Через годину виявлено другий ворожий розвідувальний дозор. Костянтин швидко підготував позицію та відкрив вогонь з підствольного гранатомета. Сміливі та вмілі дії дозволили нанести додаткові втрати ворогу, який вів розвідку. Командир підрозділу Роман пізніше згадував: «Костянтин був професіоналом. Простий, сміливий, ризиковий, безстрашний, ініціативний. … Костянтин завжди йшов попереду, не боючись за себе».
Ці дії — класичний приклад роботи розвідника в умовах сучасної війни. NLAW, портативний, простий у використанні комплекс, дозволяв одному бійцю ефективно боротися з танками та БМП на відстані до 800 метрів. Ініціатива Костянтина не лише завдала матеріальних втрат, а й деморалізувала противника, показавши, що українські розвідники контролюють місцевість і готові діяти рішуче навіть у меншості.
Цей епізод демонструє ключову різницю між формальним виконанням наказу та справжньою військовою майстерністю: розвідник не просто фіксує ціль — він оцінює ситуацію за секунди та приймає рішення, від якого залежить життя побратимів і результат бою.
Останній бій 7 березня та обставини загибелі
7 березня група Костянтина отримала завдання знищити ворожі танки, які обстрілювали Ізюм. Під час перевірки озброєння виявилося, що акумулятор до NLAW не працює. Костянтин пішов за новим. Коли він перебігав зупинки автовокзалу в Ізюмі, потрапив під ворожий обстріл з реактивної системи залпового вогню «Град». Загинув на місці.
Ця деталь — пошук акумулятора посеред бою — підкреслює жорстоку реальність війни: навіть найдосвідченіші бійці вразливі через технічні дрібниці та хаос. Костянтину залишалося всього чотири дні до 29-річчя. Він не дожив до мирного дня народження, який міг би відсвяткувати з родиною в Гаївці.
Тіло воїна доставили додому. 12 березня 2022 року в селі Гаївка відбулося прощання. Прийшли батьки, двоє братів, сестра, друзі, бойові побратими та всі односельці. Громада проводжала свого героя з болем, але й з гордістю. Поховали Костянтина на місцевому кладовищі.
Його загибель стала частиною колективної травми та водночас — колективної сили. Кожен такий випадок нагадував: війна забирає найкращих, але їхні дії продовжують захищати інших.
Нагорода та спадщина в пам’яті України
5 квітня 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про нагородження Костянтина Золотухіна орденом «За мужність» III ступеня посмертно — «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».
Орден — не просто металевий знак. Для родини та громади він став офіційним визнанням того, що Костянтин виконав свій обов’язок до кінця. У Тишківській громаді та на меморіальних ресурсах його історію зберігають як приклад для молоді: як сільський хлопець став професіоналом, який не злякався переважаючих сил і діяв з ініціативою.
Сьогодні ім’я Костянтина Золотухіна згадують під час вшанувань полеглих захисників Харківщини та Кіровоградщини. Його історія входить до ширшого наративу про роль розвідувальних підрозділів у перші місяці війни — про те, як невеликі групи мотивованих бійців з сучасною зброєю (NLAW, Javelin та інші) зупиняли танкові колони. Для початківців це урок простої істини: техніка важлива, але вирішальною залишається людина з характером. Для просунутих читачів — приклад тактичної ініціативи на рівні відділення, яка впливає на оперативну обстановку.
Костянтин не залишив гучних інтерв’ю чи публічних заяв. Він просто робив свою справу — спочатку в мирному селі, потім на передовій. Його позивний «Золотой» став символом надійності для побратимів. У спогадах командира та односельців він залишається простим, сміливим, оптимістичним чоловіком, який любив життя і захищав його до останнього.
Історія Костянтина Золотухіна продовжує жити не в абстрактних гаслах, а в конкретних деталях: у полі біля Гаївки, де він бігав дитиною, у позиціях під Ізюмом, де він діяв рішуче, та в серцях тих, хто пам’ятає, що свобода тримається на таких, як він.
Leave a Reply