Колишній нападник збірної України з хокею Віталій Семенченко поділився спогадами про останній виступ команди в елітному дивізіоні чемпіонату світу.
Нещодавно Україна здобула історичне повернення до еліти. Вирішальним став матч, де Польща сенсаційно програла Литві в овертаймі (1:2). Синьо-жовті з 10 очками посіли друге місце в групі й підвищилися в класі.
Провал у Москві 19 років тому
Востаннє команда грала в еліті 2007-го. Тоді світова першість проходила в Москві та Митищах. Українці фінішували останніми в групі з Росією, Фінляндією й Данією. У боротьбі за виживання вони не втрималися, програвши Австрії 4:8.
Перед турніром у РФ посилили ліміт на легіонерів. Гравці ризикували втратити місця в клубах. Деякі навіть отримували російські паспорти, щоб не вважатися іноземцями.
До збірної не приїхали четверо ключових хокеїстів: воротар Костянтин Сімчук, нападники Вадим Шахрайчук і Костянтин Касянчук, захисник Артем Остроушко.
Сімчук згодом пояснював у джерелі: справа не лише в ліміті. Російські клуби вимагали компенсацію — від 50 до 80 тисяч доларів. Федерація хокею України відмовилася.
Атмосфера в роздягальні та спогади Семенченка
У розмові з журналістом Семенченко розповів, як проблеми вплинули на команду.
— У 2007 році збірна востаннє грала в еліті, і ви тоді представляли команду. Пригадайте той чемпіонат світу.
— Ми кожного разу їхали на чемпіонат світу, щоб залишитися в еліті, але не залишилися.
Наскільки я пам’ятаю, перед тим чемпіонатом світу, який був у Москві, було дуже багато нюансів. Тому що, розумієте, у всіх хлопців сім’ї, діти. І це професійний спорт, з якого всі живуть — це робота.
І багато хто, як я пам’ятаю, хотів відмовитися, їх там вмовляли. Тому що багато хто грав у Росії. І ми були легіонерами, якщо грали за збірну України. А на наше місце, якщо це місце легіонера, претендував увесь світ: і шведи, і канадці, і чехи.
І, наскільки я пам’ятаю, були проблеми, вмовляння, незрозуміла ситуація — їдуть, не їдуть, будуть грати чи не будуть. Ось таке.
Це те відчуття, яке залишилося в мене від Москви.
І ще залишилося відчуття, що нас реально розвалили. Я теж такий ляпас там отримав.
— Тобто не було командної атмосфери?
— Ні, командна атмосфера була. Усі хлопці розуміли: те, що відбувається за межами льоду — це одне. Але коли ти вже прийняв рішення і виходиш на лід, то всі ці негаразди, непорозуміння, проблеми залишаються поза грою. Ніхто не думає, коли виходить на лід, про щось інше.
Мабуть, так і треба було, щоб ми вилетіли. Бо, розумієш, для того, щоб бути в еліті, усе має відповідати рівню.
Те, що ми трималися дев’ять років в еліті — це диво, я тобі так скажу. Враховуючи те, що не було хокейних шкіл, катків, не було нічого.
Це був більше приїзд хлопців у збірну не те щоб як благодійність, а просто щоб віддати шану своїй країні, Україні.
Раніше екснападник збірної України висловив захват від нинішнього виходу команди в еліту.
Leave a Reply