Вадим Сухаревський — полковник Збройних сил України, Герой України, позивний «Борсук», людина, яка перша серед офіцерів ЗСУ віддала наказ відкрити вогонь по російських бойовиках у 2014 році. Його рішення під Слов’янськом стало не просто епізодом — воно запалило іскру масового опору, коли багато ще вагалися. Сьогодні, у 2026 році, він заступник командувача Оперативного командування «Схід», але його справжня спадщина — створення перших у світі Сил безпілотних систем, де дрони перетворилися на головну зброю асиметричної війни.
Народжений 6 жовтня 1984 року в закарпатському Береговому, Сухаревський пройшов шлях від строковика-розвідника через миротворчу місію в Іраку до командування елітними бригадами. Він не просто виконував накази — він їх змінював, коли вони суперечили здоровому глузду й збереженню життів бійців. Його підхід поєднує холодний розрахунок фронтовика з футуристичним баченням технологій: FPV-дрони на оптоволокні, дрони-матки, лазерна протидія Shahed. Саме він довів, що один рішучий офіцер може перевернути хід не лише бою, а й цілої війни.
Його кар’єра — це живий приклад, як особиста відповідальність і технічна інновація рятують тисячі життів. Від коригування мінометного вогню квадрокоптером ще в 2016-му під Маріуполем до системної дронової доктрини в 2024–2025 роках Сухаревський завжди ставив результат вище за кар’єрні зірки. І навіть після звільнення з посади командувача Сил безпілотних систем у червні 2025-го він продовжує служити там, де найгарячіше — на Сході.
Ранні роки та покликання, яке не відпустило
Закарпатське Берегове подарувало Україні хлопця, який з дитинства відчував армійський поклик. Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою в 2001-му, попри те, що батьки не підтримували ідею. Армія для нього стала не професією, а станом душі. Строкова служба в розвідувальному підрозділі 80-го аеромобільного полку в Хирові перетворилася на 16 місяців постійних польових виходів, міжнародних навчань і таборів узимку.
У 2004 році, підписавши контракт, він потрапив до 6-ї окремої механізованої бригади й поїхав у миротворчу місію в Ірак. Там, у битві за Ель-Кут 5–7 квітня, 19-річний розвідник уперше побачив справжній загальновійськовий бій. Рота в оточенні, один загиблий, п’ятеро поранених, дев’ятьох втратили загалом. БТРи відстрілювалися до останнього. Повернувшись додому, Сухаревський взяв відпустку, але вже за два тижні зрозумів: цивільне життя не для нього. Армія затягнула назавжди.
Після Іраку він вступив до Львівського інституту Сухопутних військ і в 2009-му закінчив його з червоним дипломом за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів». Потім — Національний університет оборони імені Черняховського в 2016-му і навіть магістратура з права в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого в 2024-му. Освіта завжди йшла пліч-о-пліч зі службою.
13 квітня 2014 року: постріл, що запустив війну
Коли в березні 2014-го колони десантників завантажувалися в Іл-76, щоб не допустити введення російських військ, Сухаревський уже розумів: спокою не буде. 13 квітня під Семенівкою біля Слов’янська його підрозділ потрапив у ситуацію, де наказ «не стріляти» міг коштувати життя українським бійцям СБУ «Альфа». Молодий офіцер зайняв місце стрільця на бронетранспортері й дав команду: «Бачиш? — Баш!» Кулеметна черга розірвала тишу й стала першим офіційним пострілом ЗСУ у відповідь на російську агресію.
Цей момент змінив усе. Далі були штурми блокпостів 2 травня разом з «Ягуаром» і «Омегою», бої в Георгіївці, де десантники підбили Т-72 і захопили СПГ. Серпневий рейд з 95-ю бригадою — звільнення семи населених пунктів, роз’єднання «ЛНР» і «ДНР». 17 серпня під Красним — поранення в ногу, контузія, чотири кулі в бронежилеті. Після госпіталю син народився, а наступного ранку батько вже повертався на фронт.
Сам Сухаревський пізніше говорив, що дратувала його пасивність багатьох командирів. Він зарікся: якщо стане офіцером, то ніколи не боятиметься приймати рішення, навіть якщо це коштуватиме кар’єри. Той день під Слов’янськом став перевіркою на міцність.
Від десанту до морської піхоти: як будували боєздатність
Після 2014-го Сухаревський швидко зростав. Начальник розвідки батальйону, командир роти, заступник командира батальйону з підготовки до бойових дій у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. У 2016-му його призначили командиром 503-го окремого батальйону морської піхоти в Маріуполі. Батальйон тоді тримав 11,5 кілометра фронту в «сірій зоні». Просунулися на 4,5 кілометра, відсунули росіян від міста.
Саме тут, ще в кінці 2016-го, Сухаревський почав активно застосовувати дрони для коригування мінометного вогню. «Жоден міномет під моїм командуванням не стріляв без квадрокоптера», — згадував він. Інформація про позиції ворога оновлювалася двічі на тиждень. Це був прорив, який врятував десятки життів і став передвісником майбутньої дронової революції.
У 2021 році — начальник штабу 35-ї бригади морської піхоти. А в лютому 2022-го, напередодні повномасштабного вторгнення, його призначили командиром 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка в Гайсині.
59-та бригада та звільнення Херсона: контрнаступ, що увійшов в історію
З перших днів великої війни бригада Сухаревського діяла на південному напрямку. Серпень 2022-го — наступ між Миколаєвом і Херсоном, звільнення чотирьох населених пунктів. 9 листопада — захоплення села Зелений Гай, що зробило Херсон досяжним для української артилерії. 14 листопада — разом із 30 бійцями він підняв синьо-жовтий прапор у звільненому Херсоні в присутності Президента.
18 червня 2022 року Сухаревський отримав звання Героя України. Орден Богдана Хмельницького III ступеня ще з 2014-го, II ступеня — з 2016-го. Орден «За мужність» III та II ступенів. Кожна нагорода — не просто папір, а визнання конкретних боїв, де життя бійців стояло на першому місці.
Революція дронів: створення Сил безпілотних систем
У лютому 2024-го Сухаревського призначили заступником Головнокомандувача ЗСУ з питань безпілотних систем. У червні того ж року він став першим командувачем новостворених Сил безпілотних систем. Завдання було амбітним — побудувати вертикаль управління з нуля, розробити доктрину, де дрони стають не допоміжним інструментом, а окремим родом військ.
Під його керівництвом з’явилися FPV-дрони на оптоволокні, що ігнорують РЕБ, дрони-матки, альтернативи Starlink, лазерна зброя проти Shahed. Інтенсивність ворожих розвідувальних дронів впала вдвічі. НАТО почало копіювати українські тактики. Сухаревський порівнював створення СБС зі становленням Повітряних сил на початку XX століття — це був історичний прорив.
Він завжди наголошував: технології мають зберігати життя. «Безвиході немає — тільки нові рішення». За рік роботи він закріпив засади, на яких нині функціонує весь дроновий напрямок ЗСУ.
Сучасна роль, філософія лідерства та особисте
У червні 2025-го Сухаревський залишив посаду командувача Сил безпілотних систем. Рішення він пояснив чесно й професійно: каденцію завершено, засади закладено. Тепер він заступник командувача Оперативного командування «Схід» і продовжує впливати на війну там, де найбільше потрібно.
Його філософія проста й жорстка: офіцер має приймати рішення, навіть якщо це ризикує кар’єрою. «Моя гідність і життя бійців важливіші за погони». Він рідко підвищує голос, аналізує кожну помилку на собі й вимагає того самого від підлеглих. Дружина Юлія — оперна співачка й бандуристка, двоє дітей. У вільний час — комп’ютерні ігри типу S.T.A.L.K.E.R. 2 чи Warhammer, дайвінг. Це людина, яка вміє перемикатися, щоб повертатися на фронт ще сильнішою.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2004 | Миротворча місія в Іраку | Участь у битві за Ель-Кут |
| 2014 | 80-та ОДШБр | Перший постріл війни під Слов’янськом |
| 2016–2021 | Командир 503 ОБМП | Впровадження дронів для коригування вогню |
| 2022–2024 | Командир 59 ОМПБр | Звільнення Херсона |
| 2024–2025 | Командувач Сил безпілотних систем | Створення першого в світі дронового роду військ |
| З червня 2025 | Заступник командувача ОК «Схід» | Продовження служби на ключовому напрямку |
Дані таблиці базуються на матеріалах Вікіпедії та Енциклопедії сучасної України.
Вадим Сухаревський не просто військовий. Він символ того, як одна людина з характером і технічним мисленням може змінити правила гри. Його історія ще далека від завершення, бо війна триває, а «Борсук» продовжує йти туди, де найскладніше. Кожен його крок нагадує: рішучість і інновації — це те, що рятує Україну щодня.
Leave a Reply