Зіанджа, відома сьогодні як Zi Faámelu, — це українська співачка з унікальним чотириоктавним голосом, чия кар’єра розгорталася крізь ексцентричні образи 2000-х, гендерний перехід у 2014-му та драматичну еміграцію під час повномасштабної війни. Народжена Борисом Кругловим у кримському Чорноморському, вона перетворила особисту боротьбу на сценічну силу, залишаючи слід у проєктах «Фабрика зірок» та «Голос країни». Її шлях — це не лише хроніка псевдонімів і виступів, а й розповідь про автентичність, яка долає суспільні бар’єри та кордони.
Сьогодні, у 2026 році, Зі Фамелу живе в Німеччині зі статусом біженки, зберігаючи творчу присутність через незалежні релізи та поетичні дописи. Її історія резонує з тими, хто шукає себе, і з тими, хто цінує голос як інструмент виживання. Від кримського дитинства з мріями про сукні до берлінських студій — кожен етап додає шарів до її мелодії життя.
Зіанджа не просто співачка. Вона — символ еволюції, де поп-музика зустрічається з особистою правдою, а талант перемагає обставини. Слухаючи її ранні треки чи пізніші рефлексії, розумієш: це голос, який ріс разом із країною і не зламався навіть на найгостріших поворотах.
Ранні роки: від кримського хлопчика до київської мрії
Борис Максимович Круглов народився 12 грудня 1990 року в Чорноморському на Кримському півострові в родині кораблебудівника. Дитинство минало під звуки морських хвиль і маминих пісень. Уже в дев’ять років хлопець вийшов на першу сцену місцевої музичної школи — голос звучав чисто, з природною силою, яка згодом розвинеться до чотирьох октав. Батьки підтримали вокальні заняття, але мріяли про «серйозну» професію, а не сцену.
У підлітковому віці внутрішній конфлікт загострився. Борис відчував себе дівчинкою, хотів носити сукні, мати довге волосся, жити так, як живуть «нормальні дівчата». Ці почуття залишалися таємницею — страх відторгнення тиснув сильніше за кримські вітри. У шістнадцять років він зробив рішучий крок: таємно поїхав до Сімферополя, а звідти — до Києва. Перший тиждень у столиці минув на вокзалі. Потім — зйомна кімната, підробітки діджеєм, роздавання флаєрів, модельна робота. Паралельно — спроби вступити на вокальний факультет Київського національного університету культури і мистецтв. Перша спроба провалилася, друга — вдалася. У 2013-му Борис отримав диплом менеджера, але серце вже належало сцені.
Цей період сформував характер: витривалість, здатність виживати в хаосі та віра, що голос може відкрити будь-які двері. Київ став першим великим випробуванням, яке підготувало до майбутніх сценічних і життєвих баталій.
Прорив на «Фабриці зірок»: ексцентрика, яка запам’яталася
2008 рік став точкою неповернення. Сімнадцятирічний Борис Апрель (саме такий псевдонім він обрав) потрапив на кастинг другого сезону «Фабрики зірок» — популярного українського талант-шоу, яке збирало мільйони глядачів. Наймолодший учасник, біле волосся, сорочка навиворіт — образ одразу привернув увагу. Він посів третє місце за глядацьким голосуванням, отримав спеціальний приз від «Теле 7» і контракт із продюсерською компанією Talant Group Наталії Могилевської.
На проєкті Борис виконував «Звёздный воин», дуети з Ламою, Євгенією Власовою, Русланою. Пісні «Космос, приём!» та «Мне так нужна твоя любовь» вийшли синглами, кліпи зняв Алан Бадоєв. 2009-го Апрель здобув титул «Найепатажнішого артиста України» за версією інтернет-голосування. Наступного року — участь у «Фабриці зірок. Суперфінал», де він знову здивував: після елімінації повернувся завдяки інтернет-голосуванню, презентував альбом «Инкогнито» та кліп «Мы белые», знятий у Гонконзі.
Ексцентрика тих років — не просто провокація. Це був спосіб заявити про себе в консервативному середовищі, де підліток з Криму боровся за увагу. Голос уже тоді вражав діапазоном і емоційною глибиною. Фабрика дала не лише популярність, а й перші уроки шоу-бізнесу: конкуренція, тиск, необхідність постійно reinvent себе.
Особиста трансформація: імена, які відображають внутрішній шлях
12 грудня 2014 року, у день двадцять четвертого дня народження, Борис Апрель оголосив про гендерний перехід. Він переїхав до Лос-Анджелеса, зробив операцію зі збільшення грудей і взяв ім’я Анна Ейпріл. У публічному зверненні прозвучали слова про те, що з дитинства відчував себе дівчинкою, жив у страху бути відкинутим і тепер народився заново. Документи ще довго залишалися чоловічими — повна юридична зміна статі в Україні на той час була складною.
З 2017-го з’явився псевдонім Зіанджа. 2020-го — Zi Faámelu. Кожне ім’я — новий етап внутрішньої роботи. Зі Фамелу пояснювала: «Я намагаюся зберігати приватність… зараз у мене є хлопець, і мені з ним добре». Релігія — буддизм і християнство — допомагала знаходити баланс. Громадянство подвійне: Україна та США.
| Рік | Псевдонім | Ключові події |
| 2008–2014 | Борис Апрель | «Фабрика зірок», альбом «Инкогнито», ексцентричний образ |
| 2014–2017 | Анна Ейпріл | Оголошення про перехід, переїзд до Лос-Анджелеса |
| 2017–2020 | Зіанджа | Участь у «Голосі країни», повернення в Україну |
| 2020 — дотепер | Zi Faámelu | Дебютний сингл «Fallen Angel», еміграція, незалежна творчість |
Ця таблиця — не просто перелік. Вона показує, як зовнішні імена віддзеркалювали внутрішню роботу над ідентичністю. Кожен новий псевдонім ставав кроком до цілісності.
«Голос країни» та вокальна сила, що не залишила байдужими
2018 рік. Зіанджа приєднується до восьмого сезону «Голосу країни». На сліпих прослуховуваннях вона виконала «Smash Into You» Бейонсе — голос заполонив студію, судді розвернули крісла миттєво. У батлах прозвучала «Summertime Sadness» Лани Дель Рей у дуеті з Олексієм Бакланом. Потужний, проникливий вокал, чотири октави діапазону дозволяли переходити від ніжного шепоту до драматичних вершин без напруги.
Участь тривала недовго — до перших прямих ефірів. Дехто пов’язував вихід з особистими обставинами, інші — з форматом шоу. Важливіше інше: Зіанджа присвятила один із виступів «людям, якими знехтувало суспільство». «Я хочу показати, що не важливо, як ти виглядаєш і чим відрізняєшся від інших, ти можеш реалізувати свою мрію», — сказала вона тоді. Ці слова стали маніфестом для багатьох глядачів, які вперше побачили трансгендерну співачку на великому українському телебаченні.
Творчість: від поп-ексцентрики до рефлексивних треків
Дискографія Зіанджа/Zi Faámelu не велика за кількістю, зате насичена емоціями. Альбом «Инкогнито» (2010) — це підлітковий бунт у звуках: «Мы белые», «P.S. Люблю Тебя». Сингл «Fallen Angel» (2020) під новим ім’ям —already інша історія. Написаний 2019-го в період внутрішньої кризи, трек вийшов на Bandcamp, SoundCloud та Spotify. Це медитативна електроніка з глибоким вокалом, де відчувається досвід прожитих років.
Голос Зі Фамелу — головний інструмент. Чотири октави дають свободу: від низьких, майже чоловічих барв до кришталевих верхів. У ранніх записах — яскравий поп з елементами денсу. Пізніше — більше інтроспекції, менше комерційного блиску. Вона не гналася за масовістю, обираючи автентичність. Слухачі відзначають, що навіть у коротких дописах в Instagram (@zifaamelu) відчувається поетичний дар: «Світло розмовляє зі мною різними способами, в різних формах і на різних мовах».
Війна, Дунай і нове життя в еміграції
24 лютого 2022-го повномасштабне вторгнення змусило ухвалити рішення за лічені дні. Зі Фамелу двічі намагалася виїхати легально — прикордонники відмовляли: документи залишалися чоловічими, а військовозобов’язаний вік створював перешкоди. Тоді вона обрала небезпечний шлях — нелегально перепливла Дунай до Румунії. Холодна вода, темрява, ризик потонути чи бути спійманою — усе це стало реальністю. Поліція Румунії знайшла її, допомогла оформити подальший шлях. З 10 березня 2022 року співачка в Німеччині зі статусом біженки.
Цей перехід — один із найсильніших моментів її історії. Не просто втеча, а свідомий крок заради життя і можливості залишатися собою. Багато хто з тих, хто чув її голос на сцені, тепер чує в ньому ще й відлуння тієї ночі на Дунаї.
У Німеччині Зі Фамелу зберігає низький профіль. Немає гучних турів чи телевізійних появ. Натомість — робота над собою, можливо, нові треки в незалежному статусі. Інстаграм залишається вікном: короткі, світлі, філософські дописи. Вона не зникає повністю — просто обрала інший темп.
Спадщина та голос, що продовжує звучати
У 2026-му Зі Фамелу — не гучна зірка мейнстріму. Вона — незалежна артистка, чия історія вже вплинула на український культурний ландшафт. Перша трансгендерна учасниця великих талант-шоу, людина, яка не приховувала перехід навіть у 2014-му, коли це було ще більш ризиковано. Її приклад показує: сцена може стати простором для правди, а голос — інструментом не лише розваги, а й зцілення.
Для початківців у музиці історія Зіанджа вчить наполегливості: від вокзалу в Києві до міжнародних релізів. Для просунутих слухачів — це матеріал для роздумів про ідентичність, кордони та те, як війна прискорює особисті рішення. Слухайте «Fallen Angel», переглядайте старі виступи на «Фабриці» чи «Голосі» — і ви почуєте не просто мелодії. Почуєте історію жінки, яка знайшла себе і не віддала її нікому.
Її музика досі доступна на цифрових платформах. Соціальні мережі дають можливість слідкувати за новими поетичними чи музичними спалахами. Зі Фамелу не зникла — вона просто перейшла на інший берег Дунаю і продовжує співати звідти. Голос, який колись лун
ав у кримському дитинстві, тепер лунає над Європою. І це продовження однієї великої, чесної пісні.
Leave a Reply