Артроз не дає автоматичного звільнення від мобілізації. Військово-лікарська комісія приймає рішення індивідуально, оцінюючи стадію захворювання, ступінь порушення функцій суглоба та об’єктивні дані обстеження.
Легкі форми дозволяють визнати чоловіка придатним або обмежено придатним до служби в тилових підрозділах, тоді як тяжкі стадії з вираженими порушеннями стають підставою для непридатності з виключенням з військового обліку.
У 2026 році критерії визначення придатності при артрозі залишаються чіткими та регулюються статтею 61 Розкладу хвороб, де ключову роль відіграють рентгенологічні показники, больовий синдром та функціональна активність суглобів.
Артроз як дегенеративне захворювання суглобів
Артроз, або остеоартроз, являє собою хронічне прогресуюче ураження суглобів, при якому відбувається поступове руйнування суглобового хряща. Хрящова тканина втрачає еластичність, стоншується, а з часом повністю зникає на окремих ділянках. Це призводить до контакту кісткових поверхонь, утворення кісткових розростань (остеофітів) і запалення синовіальної оболонки.
Механізм розвитку включає порушення синтезу протеогліканів, активацію ферментів, які руйнують матрикс хряща, а також зміни в субхондральній кістці. У військовому контексті такі процеси особливо критичні, оскільки фізичні навантаження, тривалі марші та носіння спорядження посилюють біль і обмежують рухливість.
Найчастіше уражуються великі суглоби — колінний (гонартроз), тазостегновий (коксартроз), плечовий і ліктьовий. Дрібні суглоби, наприклад променево-зап’ясткові, рідше стають підставою для зміни категорії придатності, якщо не супроводжуються значними функціональними порушеннями.
Нормативна основа: стаття 61 Розкладу хвороб
Питання придатності до військової служби при захворюваннях опорно-рухового апарату, включно з артрозами, регулює Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Стаття 61 охоплює артрози та інші ураження суглобів (коди М15–М19, М22–М25 за МКХ-10), хвороби м’яких тканин та остеопатії.
Постанова комісії приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому враховується схильність до рецидивів, прогресування захворювання та особливості військової служби. Якщо лікування не дає результату або людина від нього відмовляється, рішення формується за фактичним станом на момент огляду.
Критерії розділені на три пункти залежно від тяжкості. Точне формулювання базується на рентгенологічних даних, клінічній картині та вимірюванні обсягу рухів у суглобі.
Критерії придатності залежно від стадії артрозу
Визначення категорії відбувається за рентгенологічними ознаками та клінічними проявами. Ширина суглобової щілини є ключовим об’єктивним параметром: у нормі вона перевищує 4 мм, а її звуження свідчить про ступінь дегенерації.
Ось порівняльна таблиця критеріїв за статтею 61:
| Стадія артрозу | Рентгенологічні ознаки | Клінічні прояви | Категорія придатності |
|---|---|---|---|
| I стадія | Незначне звуження щілини, поодинокі остеофіти | Мінімальний біль, повний обсяг рухів | Придатний (пункт «в») |
| II стадія | Звуження щілини до 2–4 мм, помірні остеофіти | Виражений больовий синдром, помірне обмеження рухів | Обмежено придатний (пункт «б») |
| III–IV стадії | Звуження щілини менше 2 мм, грубі остеофіти понад 2 мм, руйнування хряща | Часті рецидиви (2+ рази на рік), сильний біль, деформація осі кінцівки | Непридатний з виключенням (пункт «а») |
Дані таблиці відповідають Розкладу хвороб Наказу Міністерства оборони. Для пункту «б» обов’язкова наявність больового синдрому, підтвердженого під час обстеження.
Роль великих суглобів у визначенні категорії
Комісія приділяє особливу увагу великим навантажувальним суглобам. Гонартроз II стадії з больовим синдромом часто дає обмежену придатність, оскільки колінний суглоб зазнає найбільшого навантаження під час ходьби та бігу. Коксартроз подібної стадії також розглядається уважно через ризик порушення ходи.
Якщо артроз уражує два і більше великих суглобів одночасно, шанси на вищу категорію зростають. Навпаки, ураження дрібних суглобів, наприклад кисті, рідко стає самостійною підставою для пункту «б», якщо немає значного обмеження функції.
Функціональні тести під час ВЛК включають вимірювання обсягу рухів: для колінного суглоба нормальне розгинання — 180°, згинання — до 40–50°. Обмеження цих показників фіксується в протоколі.
Як відбувається проходження ВЛК при артрозі
Процес починається з отримання направлення від ТЦК. Комісія направляє на стаціонарне обстеження в профільне відділення, де проводять рентгенографію, лабораторні аналізи, консультації ортопеда-травматолога та, за потреби, МРТ.
Під час стаціонару оцінюють реакцію на консервативне лікування — фізіотерапію, нестероїдні протизапальні препарати, блокади. Якщо функція не відновлюється або біль зберігається, рішення приймається за фактичним станом.
Важливо, що висновок формується не лише за діагнозом, а за ступенем порушення функцій. Тому свіжі знімки з точним описом ширини щілини та висновком лікаря відіграють вирішальну роль.
Практичні рекомендації для військовозобов’язаних
Зберіть повний пакет документів: рентгенівські знімки не старше 6–12 місяців з чітким описом ширини суглобової щілини, епікриз ортопеда, результати функціональних проб. Якщо біль постійний, фіксуйте його в щоденнику та підтверджуйте у лікаря.
Перед ВЛК пройдіть повне обстеження в поліклініці або приватній клініці. У разі сумнівного висновку комісії маєте право оскаржити його в Центральній ВЛК або через суд.
- Підготуйте опис скарг: коли біль посилюється, як впливає на ходьбу, чи є нічний біль.
- Пройдіть курс консервативного лікування перед госпіталізацією — це допоможе об’єктивно оцінити динаміку.
- Якщо є супутні захворювання (остеохондроз, ендопротезування), надайте всі висновки — вони посилюють аргументацію.
Такі кроки дозволяють чітко продемонструвати реальний стан здоров’я та уникнути формальних рішень.
Нюанси та поширені ситуації в 2026 році
Обмежено придатні чоловіки з артрозом II стадії можуть бути мобілізовані до тилових підрозділів забезпечення, штабів або навчальних частин. Це означає службу без інтенсивних фізичних навантажень, але в умовах воєнного стану.
При двосторонньому ураженні або поєднанні з іншими патологіями опорно-рухового апарату комісія частіше застосовує пункт «б» або «а». Індивідуальний підхід залишається основним принципом.
Артроз прогресує з віком, тому регулярне спостереження у фахівця допомагає контролювати стан і вчасно оновлювати документи для можливих повторних оглядів.
Кожен випадок артрозу унікальний, і правильна підготовка до ВЛК значно впливає на результат. Звертайтеся до профільних спеціалістів завчасно, щоб мати повну картину здоров’я та чіткі аргументи для комісії.
Leave a Reply