Коротко
- Вивих нижньої щелепи — це стан, коли головка суглоба виходить із суглобової ямки і рот «заклинює» у відкритому положенні.
- Самостійно вправляти щелепу категорично не можна — це може погіршити ситуацію або призвести до перелому.
- Перша допомога: підтримати щелепу руками чи м’якою пов’язкою, прикласти холод, не їсти і не пити, терміново звернутися до лікаря або викликати швидку.
- Лікар вправляє щелепу вручну (часто під знеболенням), після чого потрібна фіксація і м’яка їжа на кілька тижнів.
- Повне відновлення займає близько 4–6 тижнів, а повторні вивихи трапляються частіше у тих, хто вже мав цей епізод.
- Матеріал носить інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Зіскочила щелепа — ситуація, яка виглядає лякаючою вже в перші секунди. Рот не закривається, біль різкий, слина тече, говорити майже неможливо. Більшість людей у такій миті панікують і починають самостійно намагатися «запхнути» щелепу назад. Це найгірше, що можна зробити.
Вивих нижньої щелепи (або скронево-нижньощелепного суглоба) трапляється, коли суглобова головка нижньої щелепи виходить за межі суглобової ямки і блокується попереду суглобового горбка. Найчастіше це передній вивих, двосторонній або односторонній. У практиці помічав, що багато хто спочатку думає, ніби просто «затекло» або «напружило» м’язи після широкого позіхання. Але якщо рот не закривається і є деформація — це вже не спазм, а справжній вивих.
Головне правило одне: не чіпати щелепу руками з метою вправлення. Це має робити тільки лікар — травматолог, щелепно-лицевий хірург або досвідчений стоматолог у відповідних умовах. Далі розберемо, як розпізнати проблему, що робити прямо зараз і як уникнути ускладнень.
Як зрозуміти, що щелепа справді зіскочила
Симптоми зазвичай яскраві і з’являються одразу. Найхарактерніша ознака — неможливість закрити рот. Нижня щелепа залишається у відкритому або напіввідкритому положенні, зуби не змикаються. Якщо вивих односторонній, підборіддя зміщується в бік, протилежний ураженню, а обличчя виглядає асиметричним.
Біль відчувається перед вухом або в ділянці суглоба, посилюється при будь-якій спробі рухати щелепою. Часто з’являється рясне слиновиділення, бо ковтати важко. Може бути відчуття «порожнечі» перед вухом при пальпації. Іноді чути клацання або хрускіт у момент вивиху.
Важливо відрізняти повний вивих від підвивиху (сублуксації). При підвивиху щелепа може самостійно «встати» на місце, хоч і з болем. При повному вивиху цього не відбувається — потрібна допомога. Якщо після травми є оніміння обличчя, проблеми зі слухом, кровотеча з вуха чи носа, сплутаність свідомості — це вже не просто вивих, а можлива серйозніша травма, і треба негайно викликати швидку.
Чому це відбувається
Найчастіша причина — надмірне відкривання рота. Широке позіхання, сміх, блювання, стоматологічні процедури, співи чи навіть укус великого бутерброда можуть спровокувати вивих. Рідше — удар у щелепу або падіння.
Є фактори, які підвищують ризик. Люди з гіпермобільністю суглобів, деякими захворюваннями сполучної тканини, після попередніх вивихів, з ослабленими зв’язками або змінами прикусу частіше стикаються з цією проблемою. У літніх людей і пацієнтів із неврологічними розладами рецидиви трапляються частіше. За спостереженнями, після першого епізоду ймовірність повторення зростає, бо зв’язки і капсула суглоба вже розтягнуті.
Перша допомога: що робити до приїзду лікаря
Алгоритм простий і чіткий. Не намагайтеся силою закрити рот або вправити щелепу. Це може пошкодити суглобовий диск, зв’язки або навіть спричинити перелом.
- Заспокойтеся самі і заспокойте людину, якщо допомагаєте комусь. Паніка посилює м’язовий спазм.
- Підтримайте нижню щелепу руками знизу або накладіть м’яку фіксуючу пов’язку (хустку, шарф, еластичний бинт) під підборіддя і через тім’я. Не тисніть сильно вгору.
- Прикладіть холод (лід у тканині або холодний компрес) на 15–20 хвилин, щоб зменшити набряк і біль. Не кладіть лід безпосередньо на шкіру.
- Не давайте їсти і пити. Рот відкритий, ковтання утруднене — є ризик захлинутися.
- Тримайте голову трохи нахиленою вперед або сидіть вертикально, щоб слина стікала назовні, а не в дихальні шляхи.
- Викликайте швидку або самостійно добирайтеся до травмпункту / відділення невідкладної допомоги. Чим раніше вправлять, тим легше це зробити.
Поки чекаєте, можна прийняти знеболювальне з групи НПЗЗ (ібупрофен, наприклад), якщо немає протипоказань. Але це лише тимчасово. У практиці бачив випадки, коли люди кілька годин терпіли, сподіваючись, що «само пройде». Чим довше щелепа залишається у вивихнутому положенні, тим сильніший спазм м’язів і тим важче її вправити.
Як лікар вправляє щелепу
Діагноз зазвичай ставлять клінічно. При сумнівах або після травми роблять рентген чи КТ, щоб виключити перелом. Вправлення проводять вручну. Класичний спосіб — метод Гіппократа: лікар обмотує великі пальці марлею, ставить їх на жувальні поверхні нижніх молярів, іншими пальцями охоплює щелепу знизу і плавно тисне вниз, а потім назад. Часто чути характерний клац — і рот закривається.
Якщо м’язи сильно спазмовані, застосовують місцеве знеболення, міорелаксанти або коротку седацію. Існують і інші техніки — із шприцом між зубами, екстраоральні методи, але рішення приймає лікар. Після успішного вправлення накладають фіксуючу пов’язку (часто типу Barton) на кілька днів, щоб обмежити відкривання рота.
Якщо вивих застарілий (кілька тижнів) або рецидивуючий, може знадобитися хірургічне втручання. Але в більшості гострих випадків обходяться консервативно.
Що робити після вправлення
Перші дні — найвідповідальніші. Щелепу фіксують пов’язкою. Їсти тільки м’яку або рідку їжу маленькими порціями: йогурти, пюре, каші, супи, банани. Нічого твердого, нічого, що вимагає широкого відкривання рота.
При позіханні або чханні підкладайте кулак під підборіддя, щоб не відкрити рот занадто широко. Холод у перші доби, потім можна теплі компреси. Знеболювальні — за потреби, за рекомендацією лікаря.
Обмеження широкого відкривання рота зазвичай триває 4–6 тижнів. Саме стільки потрібно, щоб зв’язки і капсула суглоба відновилися. Фізична терапія іноді призначається при схильності до рецидивів. За досвідом, ті, хто суворо дотримується рекомендацій, рідше повертаються з повторним вивихом.
Коли потрібна термінова допомога і можливі ускладнення
Викликайте швидку негайно, якщо вивих стався після сильного удару, є кровотеча, проблеми з диханням, оніміння, порушення слуху або свідомості. Також якщо після вправлення біль не зменшується, з’являється сильний набряк або щелепа знову «вискакує».
Ускладнення бувають рідко при своєчасному лікуванні, але можливі: пошкодження суглобового диска, хронічна нестабільність суглоба, рецидивуючі вивихи, біль у скронево-нижньощелепному суглобі. При тривалому невправленому вивиху м’язи і зв’язки змінюються, і консервативне вправлення вже не спрацьовує.
Як зменшити ризик повторного вивиху
Якщо вже був один епізод, будьте уважнішими. Уникайте надмірно широкого відкривання рота. Під час позіхання контролюйте рух рукою. Не кусайте великі шматки їжі. Якщо є звичка стискати зуби або скреготіти ними вночі — зверніться до стоматолога щодо капи.
При гіпермобільності суглобів або рецидивах лікар може запропонувати ін’єкції ботулотоксину в жувальні м’язи, склерозуючі речовини або хірургічну стабілізацію. Але починати варто з консервативних заходів.
Регулярні огляди у стоматолога допомагають вчасно помітити проблеми з прикусом або суглобом. У практиці помічав, що люди після першого вивиху часто недооцінюють важливість обмежень і через місяць знову опиняються в тому ж стані. Краще перестрахуватися.
Якщо ви або хтось із близьких стикнулися з тим, що зіскочила щелепа, головне — не панікувати і не намагатися «полагодити» самостійно. Підтримайте щелепу, охолодіть, і якнайшвидше доберіться до фахівця. Більшість випадків успішно вирішуються в той самий день, а подальше дотримання рекомендацій дозволяє уникнути повторів. При будь-яких сумнівах чи супутніх симптомах краще перестрахуватися і звернутися за професійною допомогою.
Leave a Reply