Миш'як у рисі: ключовий крок для безпечного приготування -

Цього природного елемента неможливо уникнути повністю, але прості методи готування значно зменшують ризики.

Рис справді містить миш’як. Експерти з харчування наголошують: відмова від нього не обов’язкова. Деякі сорти накопичують більше речовини, ніж інші. Правильне приготування мінімізує загрозу.

Джерела миш’яку в рисі

Рис поглинає неорганічний миш’як з ґрунту та води. Ця форма токсичніша за органічну. Вона пов’язана з раком шкіри, сечового міхура, легень та серцево-судинними хворобами. Затоплення полів — стандартна практика — посилює накопичення. Зміна клімату може підвищити концентрацію в ґрунті.

За даними джерела, рис із США має найнижчий рівень неорганічного миш’яку серед перевірених країн.

Різниця між сортами

Коричневий, чорний і червоний рис містять більше миш’яку, ніж білий. Речовина зосереджується у висівках та зародках. Водночас користь цільнозернових продуктів, як коричневий рис, перевищує потенційні ризики, стверджують дослідження.

Ефективні методи готування

Метод “як пасту”. Промийте рис. Варіть із надлишком води, потім злийте надлишок. Дослідження показало зменшення неорганічного миш’яку на 40–60%. Зауважте: втрачається до 50–70% заліза, фолієвої кислоти, тіаміну та ніацину в збагаченому рисі.

Пропарювання. Проваріть 5 хвилин, злийте воду. Додайте свіжу та готуйте на низькій температурі. Це видаляє 54–73% миш’яку.

Організм виводить миш’як через сечу чи піт. Надмірне накопичення блокує детоксикацію. Експерти радять урізноманітнити зернові: обирайте кіноа, ячмінь чи кускус із нижчим вмістом.