- День сержанта Збройних Сил України відзначають щороку 18 листопада.
- Свято встановлене Указом Президента від 19 квітня 2019 року.
- Сержантський корпус називають «хребтом» армії — саме він тримає дисципліну, підготовку і бойовий дух підрозділів.
- Гасло сержантів: «Слідуй за мною, роби як я!».
- У корпусі — понад 250 тисяч сержантів і старшин різних видів і родів військ.
- Реформа сержантського складу триває з 2015 року і орієнтована на стандарти НАТО.
18 листопада в Україні відзначають День сержанта Збройних Сил України. Це професійне свято тих, хто стоїть між солдатом і офіцером, хто щодня вирішує, як саме виконуватиметься наказ, і хто часто першим іде в бій. Сержанти — не просто молодші командири. Вони наставники, інструктори, ті, хто тримає підрозділ у тонусі, коли все навколо сиплеться.
Свято з’явилося відносно недавно, але його коріння глибше. Воно відображає довгий шлях перетворення української армії з пострадянської моделі на сучасну, де сержант має реальні повноваження і відповідальність. Сьогодні, у умовах повномасштабної війни, значення цього дня тільки зросло.
Сержантський корпус — це тисячі людей, які щодня приймають рішення на тактичному рівні. Від того, наскільки вони професійні, залежить і виживання бійців, і успіх операції. Тож розберімося, звідки взялося це свято, яку роль відіграють сержанти зараз і чому їх називають хребтом ЗСУ.
Історія появи Дня сержанта ЗСУ
Перша спроба виділити професійне свято сержантів з’явилася ще 2009 року. Тоді наказом Міністра оборони встановили День професійного сержанта Збройних Сил України. Його відзначали в першу п’ятницю березня. Мета була зрозуміла — підняти престиж контрактної служби саме на сержантських і старшинських посадах.
Однак у 2012 році цей день скасували. Наказ підписав тодішній міністр оборони Дмитро Саламатін. Робота над відновленням професійного свята тривала майже сім років. Активну роль у цьому процесі відігравав головний сержант ЗСУ Олександр Косинський та його команда. Вони готували проєкти указів уже з 2013 року.
Успіх прийшов 19 квітня 2019 року. Президент Петро Порошенко підписав Указ № 153/2019 «Про День сержанта Збройних Сил України». Відтоді свято відзначають щороку 18 листопада. Дата обрана не випадково. Саме цього дня набула чинності перша Концепція розвитку професійного сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
В указі прямо сказано: свято встановлюється «ушановуючи відданість, відповідальність та професіоналізм сержантів і старшин… їх мужність та героїзм у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України». Це вже не просто професійна дата. Це визнання ролі, яку сержанти відіграли і продовжують відігравати у війні.
Хто такі сержанти в сучасній українській армії
У класичному розумінні сержант — це молодший командир. Але в арміях НАТО, на стандарти яких ми орієнтуємося, роль сержанта значно ширша. Він не просто виконує накази. Він формує підрозділ, навчає, підтримує дисципліну, стежить за морально-психологічним станом і часто приймає рішення на полі бою, коли офіцер відсутній або зайнятий іншими завданнями.
В Україні після 2015 року почалася системна реформа сержантського корпусу. Була створена чітка вертикаль посад — від командира відділення до головного сержанта Збройних Сил. З’явилися нові звання, які відповідають кодам НАТО за стандартом STANAG 2116: молодший сержант, сержант, старший сержант, головний сержант, штаб-сержант, майстер-сержант і головний майстер-сержант.
Гасло сержантського корпусу звучить просто і жорстко: «Слідуй за мною, роби як я!». Девіз — честь, відданість, відповідальність, професіоналізм. Це не гасла для плакатів. У бойових умовах саме так і працює. Сержант, який каже «робіть як я», має сам уміти все, чого вимагає від підлеглих.
За оцінками АрміяInform, у сержантському корпусі ЗСУ зараз понад 250 тисяч сержантів і старшин. Це величезна кількість людей, які забезпечують повсякденну роботу війська — від навчання новобранців до управління вогнем на позиції.
Чому сержантів називають «хребтом» армії
Порівняння з хребтом з’явилося не випадково. Без хребта тіло не тримається. Без сильних сержантів не тримається підрозділ. Офіцер планує і віддає накази. Сержант робить так, щоб ці накази стали реальністю. Він знає кожного бійця, його сильні і слабкі сторони, стан сім’ї, проблеми зі здоров’ям. Саме сержант часто першим помічає, що людина «пливе» психологічно, і вживає заходів.
У практиці бойових дій це виглядає так: офіцер може бути зайнятий координацією з сусідніми підрозділами чи штабом. А на позиції залишається сержант. Він розподіляє сектор відповідальності, контролює витрату боєприпасів, організовує чергування, вирішує, кого відправити в тил за водою, а кого залишити. І якщо щось піде не так — відповідальність лежить і на ньому.
Після 2022 року роль сержантів тільки зросла. Багато офіцерів загинули або були поранені. Сержанти змушені були брати на себе їхні функції. Хтось став де-факто командиром взводу, хтось — інструктором з нової зброї, хтось — координатором евакуації. Цей досвід безцінний.
Реформа сержантського корпусу: від ідей до реальності
Реформа почалася не з указу 2019 року. Ще у 2015-му, після початку російської агресії, стало очевидно, що стара система не працює. Сержант часто був просто «старшим солдатом» без реальних повноважень. Підготовка була слабкою, кар’єра — розмитою.
Ключові кроки реформи:
- створення вертикалі посад від тактичного до стратегічного рівня;
- впровадження нових військових звань, сумісних зі стандартами НАТО;
- запровадження багаторівневої системи підготовки (базовий, середній, підвищений, вищий рівні);
- розширення прав і повноважень сержантів;
- поява посад головних сержантів у бригадах, корпусах і на рівні ЗСУ.
У 2022 році затвердили нову Концепцію розвитку професійного сержантського корпусу. Вона розрахована на кілька етапів — до 2025, 2030 і 2035 років. Головна ідея — сержант має бути не просто виконавцем, а військовим лідером, здатним діяти в умовах Mission Command (командування через місію), коли рішення делегуються на нижчі рівні.
Олександр Косинський, який очолює сержантський корпус з 2012 року (спочатку як головний старшина, потім як головний сержант), неодноразово підкреслював: сержантське звання — це не нагорода і не автоматичне підвищення. Це показник професійної зрілості. Людина має його заслужити досвідом, знаннями і характером.
Як відзначають День сержанта в підрозділах
Офіційних масштабних заходів у воєнний час майже немає. Але традиції є. У частинах оформлюють дошки пошани з фотографіями кращих сержантів. Вручають відзнаки, грамоти, іноді — особливу нагороду «Кращий сержант (старшина) Збройних Сил України». Цю нагороду вручають саме 18 листопада.
Командування різних рівнів — від бригад до Генштабу — публікує привітання. Президент, міністр оборони, Головнокомандувач ЗСУ також звертаються до сержантського складу. У цих зверненнях майже завжди звучить одна й та сама думка: без вас армія не стоїть.
У деяких підрозділах проводять спортивні змагання, конкурси професійної майстерності, зустрічі з ветеранами сержантського корпусу. Іноді — просто спільний обід і можливість на кілька годин відволіктися від рутини. Для багатьох це можливість відчути, що їхню роботу помічають.
Що змінилось у ролі сержанта під час повномасштабної війни
До 24 лютого 2022 року багато хто ще сумнівався, чи потрібна така глибока реформа. Війна все розставила на місця. Сержанти стали тими, хто фактично тримає бойову рутину. Вони навчають мобілізованих, які часто приходять без досвіду. Вони адаптують стандарти підготовки під реальні умови фронту. Вони ж часто стають першими, хто освоює нову техніку і зброю від партнерів.
З’явилися нові виклики. Один з головних — втрати. Досвідчені сержанти гинуть або отримують поранення. Їхні місця займають менш підготовлені люди. Інша проблема — відтік сильних сержантів на офіцерські посади. Це логічно з точки зору кар’єри, але послаблює сержантський кістяк.
Є і позитивні зрушення. Бойовий досвід українських сержантів уже цікавить партнерів з НАТО. Те, що раніше ми брали у них, тепер частково можемо передавати самі. Це стосується і тактики малих груп, і роботи з дронами, і організації оборони в умовах постійних ударів.
Типові помилки у ставленні до сержантів
Навіть зараз трапляються ситуації, коли офіцер ставиться до сержанта як до «старшого солдата». Мовляв, наказ віддав — і все, далі не моя справа. Це старе мислення. У сучасній армії сержант і офіцер — партнери. Один планує, другий реалізує і дає зворотний зв’язок «з землі».
Інша поширена помилка — вважати, що сержант може все. Надмірна відповідальність без відповідних повноважень і ресурсів призводить до вигорання. Сержант не повинен замінювати і тил, і медслужбу, і психолога одночасно. Він має мати можливість делегувати і просити допомоги.
За спостереженнями тих, хто довго працює з сержантським складом, найкращі результати дають ті підрозділи, де командир і головний сержант працюють як єдина команда. Вони довіряють один одному, не тягнуть ковдру на себе і чітко розподіляють зони відповідальності.
Що далі: пріоритети розвитку
Головний сержант ЗСУ неодноразово формулював три пріоритети: координація роботи сержантської вертикалі в районах бойових дій, відновлення і розвиток системи підготовки, збереження самої ідеї професійного сержантського корпусу.
Після завершення активної фази війни (коли б вона не настала) доведеться вирішувати питання кар’єри. Зараз багато хто йде на офіцерські посади, бо там вищі перспективи. Потрібна система, де сержант може рости у своєму корпусі і отримувати гідне грошове забезпечення та соціальний пакет, не змінюючи «колір» погонів.
Також важлива робота з молоддю. Щоб у сержанти йшли не випадкові люди, а ті, хто розуміє відповідальність і хоче саме цієї ролі. Підготовка має бути максимально наближеною до реалій сучасної війни, а не до підручників десятирічної давності.
День сержанта ЗСУ — це не просто дата в календарі. Це нагадування, що армія тримається не тільки на генералах і бригадних командирах. Вона тримається на тих, хто щодня стоїть поруч із солдатом, хто знає, як виглядає справжня відповідальність, і хто готовий сказати: «Слідуй за мною».
Якщо у вашому оточенні є сержанти — просто скажіть їм дякую. Не обов’язково 18 листопада. Будь-якого дня. Бо їхня робота не має вихідних і святкових пауз.
Leave a Reply