Євген Рибчинський народився 21 грудня 1969 року в Києві в сім’ї, де поезія й культура були повсякденним повітрям. Батько — легендарний Юрій Рибчинський, чиї пісні вже тоді формували українську естраду, мати — тренер з художньої гімнастики Олександра Іванівна. Хлопець ріс у середовищі, де слово мало вагу, а мелодія — силу впливати на людей. Уже в студентські роки він почав працювати на радіо, і це стало першим кроком до власного шляху, який проліг далеко за межі батьківської слави.
Його пісні стали частиною культурного ландшафту країни: від романтичних балад 90-х до патріотичних рядків часів незалежності. У політиці Євген Рибчинський обрав роль не просто депутата, а захисника ветеранів і прихильника європейського вектора. Особисті випробування — боротьба з онкологією, кілька шлюбів, радість від народження онуки — лише загартували його характер. Сьогодні, у 2026 році, він продовжує випускати нові треки, перекладати батьківські хіти українською та підтримувати захисників на фронті.
Творчість Євгена Рибчинського — це міст між поколіннями. Він не просто наслідує традицію, а оновлює її, додаючи сучасний ритм і щиру емоцію. Його публічна позиція завжди залишалася послідовною: служіння Україні через слово, музику та конкретні дії.
Витоки таланту: дитинство та сімейна спадщина
Дитинство Євгена пройшло в Києві, у будинку, де часто звучали вірші та обговорювалися сценарії. Батько Юрій Євгенович уже тоді був визнаним поетом і драматургом, хоча офіційні звання та регалії прийшли значно пізніше. Мати, Олександра Іванівна, виховувала сина в дусі дисципліни та краси руху — художня гімнастика залишила слід у його відчутті ритму та гармонії.
Сімейна атмосфера була водночас надихаючою і складною. Молодий Євген рано зрозумів, що жити в тіні відомого батька — непросто. Конкуренція за увагу мами, порівняння творчих здобутків — усе це формувало характер. Пізніше в інтерв’ю він відверто говорив про болючі моменти становлення як самостійного митця. Проте саме цей досвід навчив його цінувати власний голос і не боятися йти своїм шляхом.
Освіта стала логічним продовженням: у 1986–1991 роках Євген навчався на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ще на третьому курсі він почав працювати на Держтелерадіо — спочатку в програмі «Бліц» на радіостанції «Молода Гвардія», потім у першому комерційному радіо-шоу «Пан або пропав» на УР-2 «Промінь». Там народилася продюсерська жилка — вміння поєднувати слово, музику та аудиторію.
Становлення в медіа: від радіожурналіста до продюсера
Початок 90-х в Україні був часом хаосу й можливостей. Євген Рибчинський не просто спостерігав за народженням комерційного радіо та шоу-бізнесу — він активно його створював. У 1992 році він заснував компанію «MB Advertising Group», яка займалася маркетингом і рекламою для великих брендів: Oriflame, UMC (майбутній Vodafone), Helen Marlen Group. Це був період, коли український ринок тільки відкривався для західних компаній, і потрібні були люди, які розуміють і локальний контекст, і сучасні стандарти.
Наступного року разом із Володимиром Бебешком він відкрив студію звукозапису «Музична біржа» — одну з провідних в Україні 1990-х. Студія стала майданчиком для багатьох артистів, які пізніше прославили українську естраду. У 1997 році з’явився проєкт «Наше радіо», а в 1999-му — «Радіо Ностальгія», яке вже за рік очолило рейтинги в Києві. Ці ініціативи не просто приносили прибуток — вони формували смак слухачів, повертали забуті мелодії та відкривали нові імена.
У 2003 році Євген став співзасновником видавництва «Вавілон», яке випускало журнали «L’Officiel» та «Єва». Останній у 2009 році отримав премію «Людина року» саме завдяки Євгену як видавцю. Так журналіст, продюсер і підприємець поєдналися в одній людині, яка вміла бачити тенденції на кілька кроків уперед.
Поетичне слово і музичні хіти: творчий доробок
Поезія для Євгена Рибчинського — не хобі, а спосіб дихати. У 2014 році вийшла збірка «Я — дзеркало», у 2019-му — «На жовто-блакитній землі». Його рядки прості на перший погляд, але глибокі за змістом: про кохання, втрати, стійкість і красу рідної землі.
Як композитор і автор слів він подарував естраді десятки хітів. Ось лише деякі з них:
- «Чортополох», «Просто Тая», «Цей дощ надовго», «Не питай мене чому», «Буде так» — для Таїсії Повалій
- «Бал розлучення сердець» — для Софії Ротару
- «Ти моя» — для Олександра Пономарьова
- «Авжеж» — для Наталії Могилевської
- «Нічий», «Соната» — для El Кравчука
Особливе місце посідає пісня «Береги». Оригінал написав батько Юрій Рибчинський (слова) у співавторстві з композитором Володимиром Засухіним, і її виконував Олександр Малінін. У 2026 році Євген переклав текст українською та випустив власну версію — ніжну, щиру, з ноткою особистої історії. Реліз став символом діалогу поколінь і новим диханням старого хіта.
У 2025–2026 роках Євген активно повернувся до студійної роботи. Вийшли сингли «Ти красива така», «Сенс», «Лиш Любов», «Якщо йдеш, то йди», «Світлячок», «Чортополох (Classic mix)». Його голос — м’який, проникливий — звучить у сучасних аранжуваннях, але зберігає ту саму душевність, що й десятиліття тому.
Шлях у політику: Революції, парламент і служіння
Участь у Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2014 року не була для Євгена Рибчинського випадковістю. Це було продовженням громадянської позиції. У 2014-му його обрали народним депутатом України VIII скликання по 211 одномандатному округу (Голосіївський район Києва) від Блоку Петра Порошенка. Він обіймав посаду заступника голови Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю.
У парламенті Євген став головою міжфракційного депутатського об’єднання «Атлантичний рух» — активно просував ідею вступу України до НАТО. Був членом груп міжпарламентських зв’язків зі США, Норвегією, Ізраїлем. У 2015 році балотувався на посаду Київського міського голови. 25 грудня 2018 року його включили до списку українських фізичних осіб під російськими санкціями — це стало визнанням його послідовної проукраїнської позиції.
Після завершення депутатських повноважень у 2019 році Євген не зник з публічного поля. З початком повномасштабного вторгнення він організовував концерти для воїнів ЗСУ на Донбасі, Харківщині та Запоріжжі. У 2023 році провів благодійний авторський вечір «Того, хто не здався, не перемогти» в Жовтневому палаці — усі кошти пішли на дрони для українських захисників.
Випробування і радість: особисте життя митця
Особисте життя Євгена Рибчинського ніколи не було простим. Перший шлюб він уклав у 19 років — з Анастасією. У цьому шлюбі народився син Микита (1989). Другий шлюб — у 37 років з Юлією — подарував трьох синів: Данила (2003), Георгія (2011) та Івана (2014). У 2025 році він підтвердив третє одруження, хоча деталі тримає в таємниці. Цікаво, що перша й третя дружини спілкуються й симпатизують одна одній.
У листопаді 2025 року в родині з’явилася онука — перша дівчинка за вісім поколінь Рибчинських. Це стало справжнім святом для багатодітного батька й дідуся.
Водночас Євген пройшов через важкі випробування зі здоров’ям. У грудні 2025 року в інтерв’ю він уперше публічно розповів, що бореться з онкологією — раком шкіри, який має спадковий характер. Перша операція була ще у 2015 році, друга — нещодавно. Він описував, як іноді «видаляють пів тіла», але внутрішня пухлина виявляється втричі більшою. «Я навіть і не думав про землю. І боятися нічого. Ми живемо один раз…» — ці слова стали проявом його життєвої філософії. Біопсія після останньої операції показала, що все гаразд.
Мати Євгена, Олександра Іванівна, у 2026 році перенесла інсульт. Син присвятив їй зворушливі публікації в День матері, підкреслюючи, наскільки важливою вона залишається в житті родини.
Сьогоднішній день: нова музика, благодійність та погляд уперед
У 2026 році Євген Рибчинський залишається активним: випускає нові пісні, веде соцмережі (Instagram, Facebook, YouTube), де ділиться творчістю та родинними моментами. Його переклад «Берегів» українською став не просто музичним релізом — це жест поваги до батька й водночас власне художнє висловлювання.
Благодійність не припиняється. Концерти для воїнів, підтримка дронами, авторські вечори — усе це частина його повсякденності. Він не позиціонує себе як героя, а просто робить те, що вважає правильним.
Євген Рибчинський — приклад людини, яка вміє поєднувати різні іпостасі: поета й продюсера, депутата й батька, людини, яка пройшла через біль і не втратила здатності радіти. Його пісні продовжують звучати, а слова — надихати. Історія його життя — це історія України останніх десятиліть: складна, болісна, але сповнена надії та творчої сили.
Leave a Reply