Олесь Терещенко народився в журналістській родині в Донецьку 9 січня 1975 року і став одним із тих, хто формував обличчя сучасного українського телебачення. Він створив ТСН на «1+1», вів головні новини на Першому національному, а згодом керував культовим ток-шоу «Про головне». Принциповий, інтелігентний і патріотичний, він відмовлявся від цензури навіть під тиском і залишався людиною з великої літери до останнього подиху.
Його кар’єра — це не просто посада ведучого, а ціла епоха: від шкільних записів на батьківський магнітофон до репортажів з усього світу, від створення новинної служби до боротьби за чесну журналістику в часи політичних бур. Заслужений журналіст України, лауреат «Телетріумфу» та «Людини року», він показав, що професія може бути справою честі.
Навіть важка хвороба не зламала його оптимізму — у 2017 році він відкрито звернувся по допомогу, пройшов курси хіміотерапії і продовжував надихати колег. Пішов із життя 12 березня 2018 року в 43 роки, залишивши по собі спадщину професійної етики, яку й сьогодні вивчають молодші журналісти.
Дитинство в Донецьку: коли журналістика народжується в родині
Маленький Олесь ріс у середовищі, де мікрофон і камера були такими ж звичними, як ранкова кава. Батько Володимир Тимофійович Терещенко працював кореспондентом Українського телебачення на Донеччині, і хлопчик часто їздив із ним на зйомки. Уявіть школяра, який замість звичайних ігор записує перші гумористичні програми разом із братом на професійний батьковий магнітофон — саме так починалася його любов до ефіру.
З 1981 по 1991 рік він навчався в середній школі № 9 Донецька, а паралельно відвідував Школу журналістики при Донецькому університеті. Вже тоді Олесь відчував, що слова на екрані можуть змінювати світогляд. Донецьк 80–90-х був промисловим, жорстким містом, але в родині Терещенків панувала атмосфера інтелігентності та любові до України. Ці корені пізніше допомогли йому стати принциповим українцем навіть у складні часи.
Батьківський приклад став фундаментом. Не просто професія — покликання, яке Олесь проніс крізь усе життя. Саме тут, у донецькій квартирі, народилася впевненість, що журналіст має говорити правду, навіть якщо це незручно.
Освіта в Києві та перші кроки в професії
1991 рік — час незалежності України. Олесь переїжджає до Києва і вступає на факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Чотири роки навчання стали для нього не просто дипломом, а справжньою школою життя. Він вивчав не тільки теорію, а й практику — як робити репортажі, як тримати ефір, як відчувати глядача.
Ще студентом він уже розумів: українське телебачення потребує свіжого подиху. Пострадянська епоха залишала багато шаблонів, а Олесь мріяв про динаміку, чесність і сучасний формат. Закінчивши університет у 1996 році, він був готовий до великих справ. І шанс не забарився.
Створення ТСН на «1+1»: революція в новинах
1997 рік став переломним. У складі нової команди програми «Післямова» Олесь Терещенко створює Телевізійну службу новостей — ТСН. Це була справжня революція: динамічні випуски, оперативність, сучасний монтаж. Він став одним із перших ведучих вечірнього випуску. Колеги згадують, як після першого ефіру знімальна група залила декорації шампанським — радість була щирою.
Олесь не просто читав новини — він керував міжнародним відділом. З відмінною англійською об’їздив десятки країн, знімав репортажі, документальні фільми для «ТСН-особливий погляд» і спеціальні проекти в прямому ефірі. Його голос став упізнаваним: спокійний, впевнений, без зайвих емоцій, але з глибоким змістом.
Після Помаранчевої революції він очолив тижневий випуск «ТСН. Підсумки». Саме тоді журналістика на «1+1» набула ще більшої ваги — люди довіряли цим випускам, бо знали: тут говорять по суті.
Принципи понад усе: відмова від політичної цензури
2004 рік. Передвиборчий марафон на «1+1» мав просувати Віктора Януковича. Олесь Терещенко разом з Андрієм Тичиною відмовився вести ефір. Це було спільне рішення редакції — вони не погодилися з політикою керівництва. До них приєдналися Людмила Добровольська та Алла Мазур. Такий вчинок у ті часи вимагав справжньої мужності.
Олесь завжди вважав, що журналіст не може бути інструментом пропаганди. Ця принципова позиція пройшла червоною ниткою крізь усю його кар’єру. У 2008 році через зміну власника та редакційної політики він пішов з «1+1». Для багатьох це стало сигналом: професія дорожча за посаду.
Його вибір надихав колег. У часи, коли багато хто згинався під тиском, Олесь залишався прямим і чесним. Саме тому його пам’ятають не лише як ведучого, а як еталон журналістської етики.
Робота на Першому національному: від новин до «Про головне»
З січня 2009 року Олесь Терещенко — ведучий головних випусків новин на UA:Перший (Першому національному). Глядачі звикли бачити його в ефірі — спокійного, точного, з відчуттям відповідальності. У 2010 році він перейшов до ток-шоу «Про головне». Ця програма стала майданчиком для гострих дискусій: політики, експерти, представники влади різних таборів.
Олесь вів розмови майстерно — не дозволяв емоціям перерости в скандал, але витягував на поверхню найгостріші питання. Глядачі цінували баланс, глибину і повагу до кожного спікера. Програма й досі виходить в ефірі, і багато хто асоціює її саме з його стилем.
У 2018 році він планував новий проєкт на Суспільному, але хвороба перервала ці плани.
Боротьба з хворобою: сила духу перед лицем неминучого
У серпні 2017 року Олесь відкрито розповів про рак підшлункової залози. Він не ховався — звернувся до людей по допомогу. Потрібні були курси хіміотерапії, лікування в Ізраїлі. Гроші збирали всією країною. Олесь проходив лікування в Києві та за кордоном, але хвороба виявилася підступнішою.
Навіть у лікарняному ліжку він залишався оптимістом. Колеги згадують його слова про бажання творити справжні людські вчинки. 12 березня 2018 року о 18:40 серце зупинилося. Відспівування відбулося 14 березня в Свято-Троїцькому Іонинському монастирі. Поховали Олеся на Берковецькому кладовищі в Києві.
Його боротьба стала прикладом для багатьох: хвороба не визначає людину, а лише випробовує її характер.
Нагороди та визнання, що підкреслювали професіоналізм
У 2005 році Олесь отримав звання Заслуженого журналіста України, премію «Людина року» та «Телетріумф» за значний внесок у розвиток телебачення. У 2010 році — Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.
| Рік | Нагорода / Подія | Значення |
|---|---|---|
| 2005 | Заслужений журналіст України | Визнання державного рівня за внесок у телебачення |
| 2005 | Премія «Телетріумф» | За значний внесок у розвиток українського ТБ |
| 2005 | «Людина року» | Загальнонаціональне визнання |
| 2010 | Почесна грамота Кабміну | За професійні досягнення |
(Дані за матеріалами Вікіпедії та офіційних джерел 24tv.ua)
Ці нагороди — не просто папірці. Вони підкреслювали, що Олесь Терещенко став еталоном для цілого покоління.
Спадщина Олеся Терещенка: чому його пам’ятають і сьогодні
Сьогодні, коли українське телебачення продовжує еволюціонувати, ім’я Олеся Терещенка лунає в розмовах молодих журналістів. Він показав, що можна поєднувати професіоналізм з людяністю, принципи з кар’єрою. Його відмова від цензури в 2004-му стала уроком етики для всіх, хто працює в медіа.
Колеги по цеху — Алла Мазур, Юлія Спасокукоцька та багато інших — згадують його як порядну, надійну і світлу людину. У нашій практиці ми стикалися з випадками, коли саме такі приклади надихають не здаватися в складні часи. Олесь залишив не тільки програми, а й модель поведінки: говорити правду, поважати глядача, залишатися собою.
Його історія — це нагадування, що журналістика може бути справою життя. Навіть після 2018 року його голос ніби продовжує звучати з екранів: спокійно, впевнено і чесно. І саме тому Олесь Терещенко назавжди залишиться в історії українського телебачення.
Leave a Reply