Станом на середину 2026 року в Національній поліції України служить трохи більше 100 тисяч атестованих поліцейських. Це офіційна цифра, яку підтверджував голова Нацполіції Іван Вигівський та керівництво МВС. Гранична штатна чисельність, затверджена Кабінетом Міністрів ще 2023 року, залишається на рівні 141 330 осіб, однак реальна кількість тих, хто щодня виходить на службу в погонах, суттєво нижча.
З цих ста тисяч приблизно 25 тисяч — жінки, а 13,5 тисяч — молоді співробітники віком до 25 років. Близько 9 тисяч поліцейських постійно виконують бойові завдання на фронті, ще понад 30 тисяч працюють у прифронтових регіонах, де щодня лунають вибухи і працюють дрони.
Різниця між штатом і фактом пояснюється війною, ротаціями, природним відтоком кадрів і тим, що частина посад залишається вакантною. Саме ці сто тисяч людей сьогодні тримають правопорядок у тилу і одночасно підсилюють Сили оборони.
Як формувалася чисельність Національної поліції після реформи 2015 року
Після ліквідації міліції у 2015 році нова Національна поліція стартувала з чисельністю близько 120–130 тисяч осіб. Реформа передбачала радикальне оновлення кадрів, підвищення вимог до фізичної підготовки та психологічної стійкості. У перші роки штат коливався, частина старих співробітників пішла, на їхнє місце прийшли нові патрульні та слідчі. До 2021–2022 років система стабілізувалася на рівні близько 130 тисяч активних поліцейських.
Повномасштабне вторгнення внесло різкі корективи. Уже в 2022–2023 роках тисячі правоохоронців добровільно пішли на фронт або були переведені в зведені загони. Штатну чисельність у травні 2023 року зафіксували на позначці 141 330 осіб — це максимум, який дозволяє закон. Фактична кількість тоді трималася ближче до 110–120 тисяч, а до початку 2026 року опустилася до близько 100 тисяч атестованих.
Типовий приклад — патрульна поліція. За штатом вона мала налічувати близько 20 тисяч людей, але реальна цифра сьогодні ближча до 15–16 тисяч. Частина патрульних ротується на фронт у складі бригади «Лють» чи інших підрозділів. Слідчі та оперативники теж відчули кадровий голод: розслідування воєнних злочинів вимагає значно більше часу і ресурсів, ніж звичайні кримінальні справи до 2022 року.
У 2026 році система вже адаптувалася до нової реальності. Набір нових кадрів відбувається, але повільно. Молоді люди до 25 років становлять помітну частку, бо саме вони не підлягають мобілізації і можуть закривати тилові функції. Водночас досвідчені співробітники середнього віку часто або на фронті, або в прифронтових управліннях. Це створює своєрідний кадровий перекіс, з яким керівництво бореться через ротації та внутрішні переміщення.
Штатна чисельність — 141 330 осіб
Атестованих поліцейських — близько 100 000
Жінок — приблизно 25 000
На фронті постійно — близько 9 000
У прифронтових регіонах — понад 30 000
Штатна чисельність проти реальної: чому розрив такий великий
Законодавчо гранична чисельність Національної поліції становить 141 330 осіб. З них близько 3 тисячі припадає на центральний апарат у Києві, решта — на територіальні органи в областях і районах. У цю цифру входять не лише поліцейські в погонах, а й державні службовці та цивільний персонал. Однак саме атестовані співробітники, які мають право носити зброю і виконувати оперативні завдання, — це ті самі сто тисяч.
Розрив у 40 тисяч посад виникає з кількох причин. По-перше, війна. Тисячі людей або загинули, або отримали поранення, або пішли служити в ЗСУ та Національну гвардію. По-друге, природний відтік: хтось виходить на пенсію, хтось звільняється через сімейні обставини або вигорання. По-третє, частина посад навмисно залишається вакантною, бо бюджет не дозволяє повністю укомплектувати всі місця, особливо в тилових областях.
Практичний нюанс: у прифронтових регіонах, наприклад на Харківщині чи Запоріжжі, поліцейських на душу населення значно більше, ніж у західних областях. Там концентрація сил сягає 80–100 осіб на 10 тисяч населення, тоді як у спокійніших регіонах цей показник нижчий. Це змушує керівництво постійно перекидати людей із заходу на схід і навпаки. Ротації тривають від кількох місяців до року, і після повернення співробітник часто потребує відновлення.
У 2026 році ситуація залишається напруженою. Керівництво Нацполіції відкрито каже, що пропозиції «кинути 100 тисяч поліцейських на фронт» нереалістичні — бо тоді в тилу просто нікому буде реагувати на виклики 102, розслідувати злочини і охороняти критичну інфраструктуру. Система вже максимально задіяна: кожен день близько 20 тисяч правоохоронців заступають у наряди по всій країні.
Структура Національної поліції та розподіл сил
Національна поліція складається з центрального органу управління, міжрегіональних територіальних органів, головних управлінь в областях і сотень районних підрозділів. Патрульна поліція, кримінальна поліція, слідчі, кіберполіція, підрозділи особливого призначення, поліцейські офіцери громад — кожен напрямок має свою штатну норму і свої проблеми з комплектацією.
Патрульна поліція — це «обличчя» системи для більшості громадян. Саме вони реагують на виклики, регулюють рух, зупиняють правопорушення на вулицях. Через постійні ротації на фронт реальна чисельність патрульних нижча за штатну. Слідчі та детективи зараз перевантажені справами про воєнні злочини: кількість таких проваджень вимірюється десятками тисяч. Кіберполіція бореться з шахрайством, яке різко зросло під час війни, і з російськими хакерськими атаками.
Окремий блок — поліцейські офіцери громад. Їхня штатна чисельність близько 2,5–2,8 тисячі посад. Вони працюють у територіальних громадах і мають стати «своїми» для місцевих жителів. У 2026 році такі офіцери вже діють у більшості областей, але повноцінне покриття всіх громад ще попереду. Типовий кейс: у невеликому селі на Чернігівщині офіцер громади не лише реєструє заяви, а й допомагає з евакуацією під час обстрілів і координує роботу з військовими.
Спеціальні підрозділи — КОРД, «Лють», «Хижак» — це окрема історія. Сюди йдуть найпідготовленіші. Вони виконують штурмові завдання, працюють на лінії зіткнення, займаються стабілізаційними заходами на деокупованих територіях. Саме ці підрозділи забирають значну частину найкращих кадрів, і це впливає на загальну комплектацію тилових управлінь.
Міф: у поліції 200 чи 300 тисяч людей.
Реальність: трохи більше 100 тисяч атестованих.
Міф: поліцію можна масово відправити на фронт без наслідків.
Реальність: тоді в тилу різко впаде рівень безпеки і зросте злочинність.
Поліція на війні: фронт, прифронтові зони і тил
З 2022 року функції Національної поліції розширилися майже на 80 %. Окрім класичної охорони порядку, поліцейські займаються евакуацією населення, документуванням воєнних злочинів, розмінуванням, охороною критичної інфраструктури, роботою на блокпостах і боротьбою з диверсійними групами. У 2026 році близько 9 тисяч співробітників постійно перебувають на лінії фронту, а понад 30 тисяч — у регіонах, де щодня є загроза обстрілів.
Бригада «Лють» стала одним із символів цієї трансформації. Колишні патрульні, слідчі та оперативники сьогодні штурмують позиції, ведуть розвідку і працюють у найгарячіших точках. Водночас у тилу поліція продовжує розкривати звичайні злочини: крадіжки, шахрайства, домашнє насильство. Навантаження на одного співробітника зросло в рази, а кількість людей — ні.
Практичний приклад: після масованих атак на енергетику поліцейські охороняють об’єкти інфраструктури, допомагають ДСНС і координують роботу з місцевою владою. У прифронтових містах вони часто залишаються єдиними представниками держави, які можуть швидко відреагувати на виклик. Це створює величезний психологічний тиск. Багато хто після кількох ротацій відчуває вигорання, і система змушена шукати способи ротації та психологічної підтримки.
У 2026 році керівництво відкрито визнає: подальше збільшення бойового навантаження без додаткового набору кадрів загрожує безпеці в тилу. Злочинність у спокійніших регіонах уже почала відчувати кадровий дефіцит — час реагування на виклики іноді збільшується, а розкриття складних справ затягується.
Порівняння з іншими країнами та європейський контекст
Якщо порівнювати з європейськими країнами, Україна має відносно високу щільність поліцейських на душу населення — близько 3–3,5 на тисячу жителів (якщо брати до уваги приблизно 30–33 мільйони населення на контрольованій території). У Польщі цей показник ближчий до 2,5–2,6, у Німеччині — близько 3, у Великій Британії — нижчий. Однак пряме порівняння некоректне: жодна з цих країн не веде повномасштабну війну на своїй території.
У мирний час українська поліція могла б працювати з меншою чисельністю завдяки технологіям і кращій організації. Але війна змінила все. Потреба в охороні критичної інфраструктури, документуванні злочинів і підтримці цивільного населення в прифронтових зонах вимагає значно більшої присутності. Саме тому штатна норма 141 тисяча залишається актуальною навіть при фактичній сотні тисяч.
Цікавий нюанс: у багатьох європейських країнах частина функцій, які в Україні виконує поліція, передана муніципальним охоронцям або приватним структурам. В Україні через війну і нестачу ресурсів така децентралізація поки що обмежена. Поліцейські офіцери громад — це спроба наблизити службу до людей, але масштаби поки що невеликі.
У 2026 році Україна продовжує інтеграцію з європейськими стандартами: обмін досвідом, навчання, спільні операції з Європолом. Це допомагає підвищувати якість роботи навіть при обмеженій кількості людей. Якість кадрів і технічне оснащення стають важливішими за просте збільшення штату.
Кожної доби по всій Україні заступає близько 6,5 тисяч нарядів на охорону громадського порядку. У містах норма прибуття на місце події — до 10 хвилин, у сільській місцевості — до 20. В умовах кадрового дефіциту ці нормативи тримати стає все складніше.
Виклики 2026 року та перспективи комплектації
Головний виклик — кадри. Набір нових співробітників іде, але конкуренція з ЗСУ, Національною гвардією та приватним сектором висока. Молодь часто обирає військову службу або IT-сферу. Жінки становлять уже чверть складу, і їхня частка може зростати далі, бо вони закривають багато тилових і спеціалізованих напрямків.
Другий виклик — підготовка. Нові патрульні проходять посилені курси, які включають елементи бойової підготовки. У 2026 році сотні поліцейських щомісяця завершують такі інтенсивні тренування на полігонах. Це необхідно, бо навіть тиловий патрульний може опинитися під ударом дрона або ракети.
Третій виклик — мотивація і утримання. Зарплати, соціальні гарантії, можливість кар’єрного росту — усе це впливає на те, чи залишаться люди в системі після війни. Багато хто зараз тримається на патріотизмі і відчутті місії, але довгостроково потрібні матеріальні стимули.
Перспективи на найближчі роки залежать від розвитку подій на фронті. Якщо інтенсивність бойових дій знизиться, частина співробітників зможе повернутися до класичних функцій, а вакантні посади почнуть заповнювати. Якщо війна затягнеться, система буде змушена шукати нові моделі: більше технологій, більше залучення громад, можливо — перегляд штатної чисельності.
Акцент змістився з кількісного зростання на якість підготовки і технологічну оснащеність. Посилені курси для патрульних, розвиток кібернапрямку, розширення мережі поліцейських офіцерів громад і максимальне залучення до завдань Сил оборони — основні тренди цього року.
Що означають ці цифри для звичайного громадянина
Сто тисяч поліцейських — це не абстрактна статистика. Це люди, які приїдуть на виклик, коли в квартирі грабіжники, коли на вулиці бійка, коли потрібно евакуювати сім’ю з-під обстрілу. Це слідчі, які збирають докази російських злочинів, щоб колись вони стали матеріалами міжнародних трибуналів. Це патрульні, які стоять на блокпостах і перевіряють документи, щоб диверсанти не пройшли в тил.
Водночас кадровий дефіцит відчутний. У деяких районах час очікування наряду збільшився. Розкриття майнових злочинів іноді затягується. У прифронтових громадах поліція працює на межі можливостей. Саме тому так важливо розуміти реальні цифри, а не міфи про «сотні тисяч». Система вже віддала максимум на фронт і продовжує виконувати свої функції в тилу.
За моїм досвідом спілкування з чинними співробітниками, більшість з них чітко усвідомлюють подвійну відповідальність: захищати країну на передовій і не дати злочинності розгулятися в тилу. Це важкий баланс, і саме він визначає, як виглядає Національна поліція у 2026 році.
У довгостроковій перспективі якість роботи залежатиме не лише від кількості людей, а від довіри суспільства, технічного оснащення і здатності системи адаптуватися. Сто тисяч атестованих поліцейських сьогодні — це мінімум, необхідний для того, щоб країна продовжувала функціонувати в умовах війни. І ця цифра, швидше за все, залишиться ключовим орієнтиром ще не один рік.
Leave a Reply